Клаус-Петер Вольф - Клуб «Афродіта»

Отой другий. Фотограф. Він прийшов забрати гроші й сказати дівчатам, що вони повинні зникнути.

А може, він збирається перевести їх до іншого закладу? Може, він уже давно продав знімки та магнітофонні записи якійсь банді сутенерів? Так, Тоні раптом стало все зрозуміло. Нарешті він знайшов справжній мотив убивства. І перед дверима якраз стоїть той чоловік. Убивця.

Дзвоник не вгавав.

— Хтось ніяк не відірве пальця від кнопки, — сказала пані Шівас.

— Дивно.

Жодна з жінок навіть не поворухнулася, щоб підійти до дверей. Вуст був цьому тільки радий. Він відіслав їх усіх до одної з кімнат, зачинив за ними двері, перебіг коридор, дістав пістолета й, знявши його з запобіжника, рвучко розчинив двері.

За порогом нікого не було. Він забув натиснути на кнопку, щоб відчинилися двері внизу.

Тоні негайно зробив це.

На сходах відразу залунала швидка хода кількох чоловіків. Отже, вони йшли цілою трупою. Добре ще, що на вулиці чатують його колеги й тримають клуб «Афродіта» під наглядом.

Тієї ж миті Вуст прийняв рішення. Він не став чекати, а збіг сходами на поверх вище. Звідти він міг спостерігати за входом до клубу «Афродіта». Ставши навколішки просто на підлогу, він узяв пістолета обіруч і наставив його на двері. Йому лишалося тільки чекати, коли ці типи спробують увійти до клубу.

Ось вони вже підходять. Троє… Зброя у них, напевне, схована під пальтами.

Внизу на сходах почулася ще чиясь хода. Вуст перехилився через поруччя й подивився вниз.

Поліцейські!

Ну, нарешті! Тепер ті суб'єкти в пастці! Наближалася розв'язка. Він знову прицілився, вагаючись, котрого з тих трьох вибрати собі за ціль. Потім закричав:

— Руки вгору! Обличчям до стіни! Ноги розставити!

Один із чоловіків рвучко крутнувся, впав на підлогу й вихопив пістолета. Двоє інших кинулися в різні боки: один шмигнув униз просто в руки поліцейських, що піднімалися сходами, другий сховався в коридорі клубу.

Вуст вистрілив. Звук пострілу помножився, відбившись від стін на сходах. Жінки в клубі злякано заверещали.

Тоні втратив з поля зору своїх супротивників. Він узагалі більш нікого не бачив. І раптом до нього долинули знайомі звуки. Незважаючи на гармидер, він виразно почув, як хтось перезаряджає пістолет. Звуки, коли відтягуєш затвор і патрон подається в патронник, ні з чим не переплутаєш.

Ті звуки долинали з клубу. Тоні знову наставив пістолета на відчинені двері. Ось із них показався револьвер, потім половина чийогось обличчя.

Пролунав постріл.

Сильний удар відкинув Вуста до стіни. Різкий, пекучий біль у правому плечі пронизав руку аж до кисті. Пістолет вислизнув у нього з руки й покотився сходами вниз аж до дверей.

Тепер з'явилися поліцейські і обидва інші типи. В руках у них була зброя. У поліцейських теж. Але вони цілились не одні на одних. Всі стволи дивилися на нього — на комісара Тоні Вуста.

Лівою рукою Тоні тримався за поранене плече й тихо стогнав. Потім він упізнав чоловіка, який з гордим виглядом вийшов із клубу «Афродіта». Тоні не вірив власним очам. Чи, може, він уже марить?

— Клуб треба негайно закрити. Розпорядження шефа. Чого ти поводишся, як божевільний? Вони нагодували тебе таблетками чи що?

Куля влучила в плече, але розмовляти йому було все одно важко. Язик прилипав до сухого піднебіння, і Тоні насилу видушив із себе:

— Ти Порно-Мюллере, мерзотник, якого ще світ не бачив!

Свідомість повільно поверталася до нього, наче з глибини темного океану. Спочатку він розрізняв тільки шурхіт. Дрібна, швидка хода по м'якому килиму. Хода якоїсь жінки. Його дружини.

Із шафи діставали одяг і безладно скидали на купу. Він зрозумів це, почувши, як б'ються одне об одне одіжні плічка.

Помалу до нього поверталася пам'ять.

Його відвезли до лікарні. Там йому зробили два знеболюючі уколи і обробили рану. Потім перев'язали й заспокоїли: куля пройшла навиліт, не зачепивши кістку.

— Просто ви втратили багато крові, тому й почуваєте себе погано. До того ж при вогнестрільному пораненні людина завжди відразу думає про найгірше. А насправді у вас тільки невеличка подряпина. Руку треба якийсь час потримати у спокої, і все буде гаразд. На сьогодні я звільню вас від служби. Завтра теж можете лишатися іще вдома — можливий шок. Але потім ви знову будете цілком працездатні. Якщо бажаєте, я дам вам з собою ще кілька знеболюючих таблеток.

Несподівано Порно-Мюллер виявив про нього дбайливу турботу й сам відвіз його додому. Чому він це зробив — з жалю, відчуття своєї вини чи тому, що просто пишався, виявившись спритнішим, — Тоні не знав. На його думку, від Порно-Мюллера можна було чекати чого завгодно.