Олесь Ільченко - Смертельний круїз

Марко заглянув до робочої кімнати Оксани після сигналу особистого зв’язку.

— Я переконана, — відразу ж почала Оксана, як тільки Марко увійшов, — що негаразди із зорельотом створені штучно!

— Ти гадаєш, що хтось із трьох чоловіків таки був змінений піратами і тепер шкодить своєму кораблю?! — все ще не йняв віри Марко.

— Саме так, — суворо відказала Оксана. — Хтось вносить безлад у системи зорельота. Але хто?

— Як це з’ясувати? — вголос міркував Марко. — Командир віддає цілком прийнятні, нормальні за такої обставин накази. Тоді хто може втручатися в діяльність корабля? Або штурман, або комп’ютерник…

— Я спробую ще раз непомітно просканувати тіла всіх трьох, — сказала Оксана. — Особливо мозок. Я впевнена, якісь відхилення від норми можна буде виявити.

— Давай спробуємо, — погодився Марко, — а я намагатимусь створити такі умови, аби кожен із чоловіків розкрився у певній ситуації й твоє сканування виявилося результативним.

— Домовилися! — кивнула Оксана. — Піду візьму портативний сканер.

Марко спостерігав за діями капітана і штурмана, а Оксана подалася до комп’ютерника Михайла, аби почати перевірку з нього.

Тим часом ситуація на «Гетьмані Виговському» ставала дедалі більш напруженою. Корабель відмовлявся слухатися деяких команд, пірати знову розпочали обстріл зорельоту, а «чорна діра» була все ближче…

Северин Коваленко наказав перевести керування зорельотом в аварійний режим. Роботи-майстри шукали причини технічних негараздів, а Григорій Думанський намагався, наскільки це можливо, скорегувати курс корабля таким чином, щоби небезпечна відстань до системи Зет-Ікс 221 не стала фатальною. Музиченко в цей час керував обороною від шаленого натиску «Хамсіна». Несподівано на руці Марка озвався сигнал внутрішнього зв’язку між членами екіпажу. Виклик ішов від Оксани і був просто сигналом тривоги, без текстових повідомлень чи голосової форми. Стало зрозуміло, що із Зерняк скоїлася якась біда.

Марко доручив роботам-військовим відбивати удари і здійснювати контратаки на піратів, а сам кинувся до електронного серця зорельоту — комп’ютерної зали, де були порти вводу й отримання інформації до головного і допоміжних комп’ютерів «Гетьмана Виговського».

Юнак вскочив до зали саме у той момент, коли її двері зачинялися — хтось увімкнув аварійне закриття. Ця функція була передбачена на випадок радіаційної атаки, вірусного зараження всього зорельоту та інших подібних надзвичайних ситуацій. Проте Марко ледь встиг заблокувати розсувні двері й прорватися всередину. На одному з крісел перед великою комп’ютерною панеллю сиділа зв’язана Оксана із заклеєним скотчем ротом. Марко озирнувся: крім неї, в залі нікого не було. Та у нажаханих очах він прочитав, що не все тут так просто… Юнак не встиг роззирнутися, як відчув сильний удар збоку. Очевидно, нападник просто не вцілив у голову, або ж хотів збити Марка з ніг. Тренований хлопець правильно впав, перекинувся і миттєво знову скочив на ноги. Перед ним стояв Михайло Гаряга, і його загрозливий вигляд не залишав сумнівів у тому, що Маркові зараз доведеться боротися за своє й Оксанине життя.

Хлопець на мить сторопів — він не чекав такого розвитку подій. Але діяти слід було негайно. Гаряга не жартував — чоловік наступав на Марка, заміряючись ніжкою від зламаного крісла: як комп’ютерний інженер, Михайло не мав особистої зброї. Цим скористався Марко: він ухилився від суперника, миттєво дістав свій скорострільний бластер і знерухомив нападника. Знаючи, що Михайло зо чверть години лежатиме непритомним, юнак миттю кинувся до Оксани. Він розв’язав її, зняв липку стрічку з рота, дав капсулу вітамінно-тонізуючого розчину зі свого військового поясу… Марко вже розумів, що сталося, але перелякана Оксана швидко розповідала йому подробиці.

— Я подумала, — говорила вона, — що саме комп’ютерник може в першу чергу вплинути на «поведінку» зорельота. І вирішила непомітно сканувати Михайла. Але він зрозумів, який прилад я ховаю в кишені комбінезону, й накинувся на мене… Я лише встигла передати тобі сигнал тривоги.

— Дякувати Богу, що все закінчилося саме так, — Марко глянув на Гарягу і викликав військових роботів: вони не могли заподіяти шкоди людині, але мали підкоритися наказу Марка — надійно ізолювати Михайла. — А що показало сканування?

— На жаль, — спохмурніла Оксана, — пірати внесли суттєві зміни до організму Гаряги на рівні структур ДНК і РНК. Він діяв як їхній прибічник, як один із них. Ти сам відчув, наскільки зріс його рівень агресії. Він, по суті, перестав бути собою… Реабілітувати його майже неможливо.