Олесь Ільченко - Чорне озеро кохання

Здесь есть возможность читать онлайн «Олесь Ільченко - Чорне озеро кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2009, ISBN: 2009, Издательство: Грані-Т, Жанр: Детектив, Триллер, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Чорне озеро кохання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Чорне озеро кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Велике місто завжди сповнене пригод і небезпек. І несуттєво, де відбувається дія — на околицях чи в самісінькому центрі. Якщо таємниче зникнення підлітка серед білого дня ще вкладається в межі реальності, то що ви скажете про справжнісіньку відьму? Дві загадки, дві справи, для слідчого Сергія Зеленського. Чи розгадає він їх?
Відповідь шукайте на сторінках «Дивного Детективу» від Олеся Ільченка — першої книги з цієї серії в новому, 2009 році.

Чорне озеро кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Чорне озеро кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Марту слухали мовчки, не перебиваючи, уважно, немов найулюбленішого вчителя. Вона, в свою чергу, відчувши увагу і зацікавленість друзів, особливо чуттєво почала декламувати «прощальний лист» бідної дівчини:

«Це я! Привіт тобі, мій милий!
Прийди сказати „прощавай“
До мого гроба і цілунок
Мені останній передай!
Тебе кохала я так сильно!
Була щасливою з тобою.
Мене немає, я на небі.
А ти прощай і будь щасливий,
Тобі бажаю я добра.
І сам кохай, і будь коханим,
Про мене лиш не забувай.
З новою ти щасливим будеш,
Її кохатимеш сильніше…
Навік прощай! Люблю тебе!»
Він двічі прочитав записку,
І сльози ринули з очей.
Могилі, як і їй недавно,
Прошепотів: «Люблю тебе!»

Хтось із дівчат навіть схлипнув, стримуючи сльози. А язиката Юлька, навпаки, криво посміхнулася і з сарказмом запитала:

— І що це за жах? Суцільна графоманія! Ти сама таке написала чи здерла звідкілясь?

— Здерла?! — обурено почала було Марта, але її перебила Софійка, очі в якої вже були, як кажуть, на мокрому місці:

— Яка графоманія? Чистісінька правда! Саме так все й буває!

— Як у кіно! Про Модільяні! — запевнила тиха і зазвичай мовчазна Карина. — Я бачила фільм, але в ньому той чоловік-художник хороший, от тільки пив багато…

— Між іншим, — говорила ображена Марта, — я чула від сестри цю історію! Може, я й не поет, але я написала це за одну ніч!

— Одні Шекспіри кругом, — не здавалася Юля. — Ну, Марто, ти ж нормальна, класна подруга… Навіщо ж писати отаку пургу? На голову не налазить.

— Ну що значить «пурга»? — заступалася Софія. — До речі, у Шекспіра теж рим у поемах немає… Але ж яка точна та історія!

— У кого, у Шекспіра? — іронізувала Юля.

— У Марти! — сердилася Софійка. — Люди від кохання гинуть іноді! От!

— Я вважаю, що не вірити в любов — надто песимістично, — замислено мовила Карина. — Не віриш — не відчуєш.

— А я вірю у кохання в реалі, — зазначила висока і негарна Марина.

— Якщо кохаєш — то віриш! — вигукнула Леся.

— Золоті слова! — зраділа Марта. — Я і не думала, що ти можеш з таким почуттям говорити!

— А я гадаю, що ті люди, у яких не було кохання, в нього і не вірять… — меланхолійно мовила Карина.

— От з’явиться, і тоді повірять… — якось зловтішно додала Марта.

— А я не вірю в кохання. Може, мені ще зарано не вірити, але… Дивно якось дивитися на дівчат, які ночами плачуть через когось, — зізналася Юля. — А я — не плачу. Хоча іноді так хочеться закохатися…

— Просто ще твій час не настав! — гаряче мовила Софійка. — Повір, кохання існує!

— Ви не подумайте, що я хвалюся, — почала оповідати Марта, — але я одного разу йшла по дорозі з магазину, а навпроти — будинок мого хлопця.

— Віктора? — запитала Софійка.

— Та ні… Вітя уже у відставці… — відмахнулася Марта. Потім поясню. Але слухайте! І я побачила біля його під’їзду якусь фею в міні-спідниці, на шпильках. І вона тримала мого хлопця за талію! Не він її, а вона — його. В мене несподівано реакція спрацювала, і я дала йому кулаком в обличчя! Не ляпаса, а кулаком! А потім проминуло три дні, я знову йду з магазину. З балкона квартири виглядає його друг Макс і кричить: «Різко піднімайся! Бігом!» Я піднялася в квартиру, а там на підлозі сидить він зі склом у руках, а вони всі в крові! Жах! Хоч і не знаю, чи вони все так задумали, ну, спеціально для мене… Але його стало жаль, і я йому пробачила.

— Ненавиджу, коли хтось давить на жалість! — заявила Юля.

— Але мене дивує саме запитання: «чи віриш ти в кохання?», — міркувала Леся. — Що значить — вірити? Воно або є, або його немає.

— Я, попри все, — вірю… — замріяно сказала Софійка. — Я любила лише один раз, давно, але це було по-справжньому.

— Класно тобі… — відгукнулася Леся.

— А нині у мене з цим повний гаплик, — зітхнула Марта. — Всіх посилаю подалі, а вони вени ріжуть, тварюки. У мене школа, мені про навчання треба думати, а не про їхні вени. Як вони цього не розуміють?!

— Любов у всіх різна… — зазначила Карина. — А от коли вона без взаємності — то вже триндець, наче «повільна отрута».

— Мені один хлопець на дискотеці сказав: «Різати вени через дівчину? Так вчиняють лише невдахи!» — додала Марта. — Може, мені потрібен такий, як він?

— От і мене люблять самі невдахи… — чомусь похнюпилася Софійка.

— Я вірю в кохання з першого погляду, — трималася свого Карина. — Проте і воно має засновуватися на довірі й розумінні.

— А я вже два роки як зустрічаюсь з хлопцями, — раптом сказала Марта. — І вже все набридло. Нічого цікавого в тому немає. Бути самій набагато краще — свободи більше.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Чорне озеро кохання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Чорне озеро кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Чорне озеро кохання»

Обсуждение, отзывы о книге «Чорне озеро кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x