Сергій Ухачевський - Чужа гра

— Від тебе знову жене спиртним.

— Приїздив Максимів…

— Мені це не подобається. Маєш взяти себе в руки, як героїня цієї книги.

— Читала? Знаєш, що вона зробила? Розбагатіла і завела роман з убивцею свого чоловіка, а коли той закохався в неї — вбила.

— Сподіваюся, ти таких планів не виношуєш…

Виборна гонитва наближалася до завершення. Майже всі періодичні видання смакували історію головного редактора «міжрегіональної» газети «Бізнес-інформ», звільненого секретаря УПЕВу, довіреної особи Швеця Романа Шлапака.

Кілька днів тому на світанку біля Марийського палацу прокрадався голий чоловік в окулярах. Щулився від холоду і підвивав. Наряд ППС затримав його. Шлапак пояснив правоохоронцям, чому опинився в такому вигляді біля Верховної Ради.

Увечері повертався додому пішки. Враз під'їхала машина, двоє незнайомих вискочили, заштовхали його на заднє сидіння і повезли в Голосієво. Там почали вимагати, щоб продав «Бізнес-інформ». Погрожували, що викрадуть рідних, били по нирках, щоб не лишалося синців, але нічого не добилися. Після цього відвезли на Печерськ, силоміць роздягли і висадили з машини.

Газети «гремлінів» видали статті із заголовками: «Про що промовчав Шлапак» і анонсами: «Остання передвиборна сенсація в Україні».

Тепер він розповів, що під загрозою вбивства у нього вимагали дати в прокуратурі неправдиві свідчення про корупційну діяльність Швеця, Деметраша та Кірцуна. «До відома читачів, — коментував журналіст, — у пана Романа погіршився стан здоров’я, лікарі засвідчили внутрішні крововиливи у нирках, тобто факт побиття. Це не перший випадок, коли журналіст стає жертвою сваволі правоохоронних органів через політичні погляди. Простежується рука владних та правоохоронних структур»…

— Йобты, Ромка, скажи правду, чë случилось, — запитав Кірцун, запросивши його на дачу.

У кімнаті за заповітним столом сиділи відомі персонажі — Молдован, Петько, Боровицький, Швець. Стіл сервірували молоденькі служниці, грайливо крутячи дупами. Боровицький не втримався і налив собі горілки.

— Бил у баби, — відмахується Шлапак. — Муж на ранок пришол…

— Не кизди! — реготнув Деметраш. — Самому Киркуеву рога нацепил, бля.

Шлапак задоволено посміхнувся і поправив окуляри.

— А ты — блядун, старый, — реготав Петько. — Йобты, первые показания в милицию и первые интервью — рекламируешь свою газетенку.

Від такого компліменту Роман зашарівся і зізнався:

— А хулі, порядок…

— Наш человек, — вирішив Деметраш.

— Нам нужно подготовить книгу о партии к президентским выборам, — звернувся Петько до Романа. — Найди хорошего писаку, нахуй… И переходи ко мне на работу. Создадим аналитический отдел, телевизионный канал, объединим газеты, подключим нахуй ментов. Будем создавать общественное мнение и собирать компру.

— Як будєт з бабкамі?

— Йобты, старый, ставка тыщ-шу баксюты. Только за пять месяцев должны появиться результаты. Боровицкий тебе поможет, нахуй. Завтра переходит работать в нашу охранную структуру, которая будет контролировать, нахуй, и тебя.

— Папробую.

— У ти-я никто, нахуй не спрашивает. Будешь работать, а не будет результатов — заработанное вернешь с про-ацентами. И доведется работать с Цыганом!

— Он мєня чуть нє пристрелів, а нє?

Колеги зареготали.

— Это твои про-аблемы.

За столом Петько зголодніло запихався салатом, до кінця не прожувавши, сказав:

— Йобты, на этой неделе надо добить «красный пояс». У нас там рейтинг никакой. Боровицкий! Че ты, нахуй пьешь и пьешь! Целую неделю встречи с избирателями. Как у ти-я в этих областях?

— Явка людєй на мітингі будєт, помєщенія єсть, нахуй, наші люди будут задавать вопроси. Глави виборчих комісій — з нами…

— Наша область пройде на ура, — пообіцяв Швець.

— Йобты, она мало чë решает, — махнув рукою Петько. — чë с агитацией? — до Шлапака.

— Тіражі з кампроматам на нашіх канкурєнтов гатови. «Сєльськіе вєсьті», «Комуніст», «Таваріщ», — порядок, а нє?

(А ще видав під шумок додаткові номери своєї газети з компрометуючими матеріалами, які підганялися під кожен регіон і мали опинитися в поштових скриньках жителів восьми областей. Заробляв на цьому двадцять тисяч доларів.)

— Че, нахуй, с артистами? — поцікавився Петько, сп’янівши.

— Вас будут саправаждать звйозди естради, — пообіцяв Шлапак. — Ми дажє гімн создалі, — і наспівав: — «УПЕВнено, УПЕВнено веде у майбуття команда, що не зрадить нас сьогодні й повсякчас, і ти проголосуй, бо це — твоє життя»…