Сергій Ухачевський - Чужа гра

У будинку ворожий бойовик скрутився під вікном, трясучись усім тілом і розгублено дивлячись на відірвану руку, що лежала поруч. Князь добив пораненого. Інший, оглушений вибухами, сидів під стіною і тримався за вуха, крізь пальці сочилася кров. Побачивши Князя, перелякано заверещав від страху. Ігор порішив і його.

У великій кімнаті на підлозі — Калач. Його задушили зашморгом. А чоловік завинив Богові душу… Ігор залишився один зі старої команди… Вибіг на вулицю. Поряд з машиною, опустивши голову, стояв Куля. Біля його ніг — Анатолій і Микола. Князь, відкинувши пістолет, безсило заволав до неба, впав на коліна поряд з братом.

— Маємо йти, — сказав Куля. — Зараз приїдуть менти!

— Йди сам, я більше не можу! Я втратив найдорожче.

— Ми помстимося!

Богдан вхопив його як оберемок і потягнув за собою. Князь ледве переставляв ноги… Не знав, для чого Бог залишив його живим, відібравши життя у тих, кого любив. За короткий час став повним сиротою.

Пізньої ночі пішки дісталися на Троєщину; тут Куля винаймав квартиру. Богдан узяв з бару «Руського Князя» і розлив у дві склянки. Мовчки випили. Ігор втомлено закотив очі і сперся на стіну. Глянув на етикетку, невдоволено жбурнув пляшку. Вона, підскакуючи по килимку, вдарилася об стінку, але не розбилася.

— Сусідів розбудиш, — застеріг Куля.

— По хріну. Дай ще випити… Треба зателефонувати до Тетяни, нехай поховає.

— Її, напевне, прослуховують. Завтра з таксофону подзвоню.

Богдан розкоркував наступну пляшку.

— Завтра треба вшиватися, — вирішив Ігор. — Маю гроші на кредитках. Рвонемо в Москву.

— У Львові нам можуть зробити фальшиві ксиви. Але що буде з Гаркавим? З Шариком?

— Льоня не пропаде — депутат. Шарик… Завтра опиниться в Голландії.

— Може, рвонемо в Скоп’є? Там наші, поряд Сербія. Туди пірнув — ніхто не знайде до наступного тисячоліття.

— Там війна…

— Це ще краще.

Враз — телефонний дзвінок. Куля схопив трубку. Почувши голос, несподівано зблід і передав слухавку Ігорю.

— Бухаете? — задоволений голос Сліпого. — Выпей за упокой души своего поцоватого братика. К вам на всех парах мчат менты. Прощай, Князь, скоро с тебя на тюрьме сделают княгиню [19] Княгиня — пасивний гомосексуаліст, що «користується популярністю» у зеків (жарг.). !

Ігор кинув трубку і до Богдана:

— Робимо ноги! Через дах у сусідній під’їзд, унизу може бути засідка! Люди Сліпого всюди! Беремо зброю і документи!

Встигли вчасно. Спецназ, що працював у режимі «перехоплення», запізнився на десять хвилин. За цей час добігли до Воскресенки і загубилися в дворах. Сіріло. Весняні ранки — пізні та затяжні, порятунок для втікачів.

З таксофону Ігор зателефонував до Шарика, але так і не зміг з ним зв’язатися упродовж наступних днів. Лише з часом дізнався, що Шаров намагався виїхати до Європи, але його затримали на кордоні з фальшивим паспортом [20] Наступних два роки його утримували в СІЗО, інкримінуючи ряд статей… Проте змогли довести лише фальшування документів з метою незаконного переходу кордону. Суд виніс вирок: два роки ув'язнення з урахуванням терміну перебування під слідством. Через три дні Шаров таки опинився в Голландії. .

Князь з Кулею, затершись у дачному натовпі, електричкою дісталися Жмеринки, звідти поїздом — до Львова. Через чотири дні були в Македонії.

Похорони Ігоря, Калача та Миколи влаштувала Ірина.

Зателефонувавши зі Скоп’є до Паші, Князь говорив з ним близько півгодини. Друзям не сказав про зміст розмови. Однак настрій у нього пропав.

Останніми роками Київ став схожим на величезний базар. Торгували всюди — з рук, з ніг, з асфальту, на кожному перехресті, біля магазинів, кіосків, у переходах. Максиміва це обурювало, часто ставав свідком, як постові міліціонери збирають з торгуючого люду данину за місце. Із розмов з торговцями дізнався, що ці менти деруть гроші навіть з жебраків, вирішують спірні питання між продавцями, надають місця своїм і женуть чужих. Намагався звертати на це увагу керівництва, але тим було байдуже.

У державі взагалі діялося щось не те. Великі злочинні угруповання почали зникати, але все лишалося без змін. Авторитети стали бізнесменами, хоч їхній бізнес, як і мораль, були протизаконними. Правоохоронні органи плели інтриги і входили в бізнесові схеми ОЗУ. Потроху почали дахувати вотчини бандитів. Куди не кинеш оком — у серйозних організаціях співзасновником або директором мент чи гебіст. Підприємці на постійному зв'язку у ментів, яким і воздається твердою валютою.