Мирослав Сивицький - Жартівники

Здесь есть возможность читать онлайн «Мирослав Сивицький - Жартівники» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2001, ISBN: 2001, Издательство: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», Жанр: Боевик, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Жартівники: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Жартівники»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Головна героїня роману, молода студентка яка володіє прийомами карате, потрапляє в пастку, підбудовану сином відомого професора-хірурга, очевидно торговцем людськими органами. Дівчині вдасться вирватися й уникнути страшної долі, але найняті сином професора бандити йдуть по її сліду…

Жартівники — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Жартівники», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Та все ж якось сходяться, утворюють сім'ї, заводять дітей і живуть… — Несторові приємно, що художній керівник виявився компанійською особистістю, а не замкнутою занудою, якою видалась у перші години, коли робили передачу, й любить, як і переважна більшість жінок, поговорити.

— Та хіба це життя? Чоловік цілими днями пропадає на роботі, а вечором у барі, або десь з друзяками за пляшкою горілки в карти ріжеться. А присуне додому, ще й зи-цирку розпочинає з дружиною, котра, окрім праці в полі, городі, чи фермі, мусить зварити їсти, випрати, доглянути дітей, обійти домашню птицю, дати їсти худобі, крім усього ще в ліжку задовольнити його плотські похоті до того ж з усілякими вигадами…

— Ти заміжня?

— Бог милував. Мені щойно двадцятий пішов.

— Критичний вік. Хоч хлопця маєш?

— Де його узяти?

— Ну, хоча би серед отих заводських.

— А чим вони від наших кращі? А мені, Несторе Григоровичу, багнеться чогось справжнього, чистого, високого… Сестра з мене насміхається, каже, що я ідеалістка, книжниця і що залишусь з такими поглядами у старих дівах… Невже нема цього справжнього ніде у цілому світі, а лише в кіно та кінофільмах? Ні, десь мусять бути такі, що їдять аби жити, а не так, як наші, живуть аби їсти… Скажіть, Несторе Григоровичу, чому така кругом мене мізерія, чому все таке безлике, сіре, безкультурне, жодної тобі особистості, лише стадні істоти?!

— Нам з тобою, Наталочко, — можна я так буду тебе називати? — раз ми вже обрали таку професію, випадає місія Моісея: вивести їх з полону бездуховності.

— У селищі понад три тисячі працездатного населення. Що ми удвох зробимо з такою масою?

— Удвох нічого. Тільки ми створимо такі умови, що вони, оті байдужі, як тобі здається, зараз до всього, прийдуть до нас і запрацюють самі на себе. Скажи, ти маєш хоч який-небудь колектив, чи ансамбль?

— Ні, не маю, — почервоніла дівчина й додала по хвилі. — Є весільні музиканти, що формально рахуються, як клубний ВІА. Грають, коли не мають весілля, танці, а коли треба — виступають за клуб на оглядах чи фестивалях у районі. А за це — користуються клубною апаратурою… — Фарба сорому вже знітилась, вона звела на нього зволожені очі, — скажу вам, що колектив у них підібрався класний, і, як музики, вони на розхап. Уже сьогодні мають замовлення на весілля, котрі відбудуться аж восени…

— Сюди вечорами хоч хто-небудь навідується?

— У будні майже нікого нема. Ще коли працювали телевізори, то приходили, хто бойовики подивитись, хто трансляцію спортивних телепередач, кому до смаку мелодрама чи комедія… Зараз глухо, як у танку. Зате в суботу та неділю тут Содом і Гоморра… Ось дочекаємо, сам переконаєшся… Ой, Несторе Григоровичу, вибачте! — дівчина знову зашарілась і затулила губи долонею. — Само вихопилось…

— Не вибачайся. Краще говори мені ти. Ми мусимо бути рівноправними партнерами, а не так, що я начальник, а ти — підлегла. Бо тоді нічого не витанцюється. Поміж нами мусить бути повна довіра, і ми, в силу своїх сил, талану, мусимо до сьомого поту перти воза в одному напрямку…

— Знаєте, Несторе, весною, коли знову черговий директор виявився нікчемою і, не пропрацювавши й трьох місяців, утік, я пішла до Біляка, аби відпустив мене у ланку. Не захотів. «Не для цього, — каже, — ми тебе вчили, аби йшла буряки сапати». Здається логічно, кожен повинен працювати на своєму місці й робити те, що йому хочеться робити, до чого лежить душа… Інколи мені бачиться, що за сприятливих умов, я би творила чудеса…

— Ти давно тут працюєш?

— Півтора року. За цей час змінилось п'ять директорів. — Чому?

— Та все мізерія якась попадалась. Само шмаркате, наскликає собі сюди до кабінету таких же шмаркачів, бачите воно — директор, розсядуться отут з цигарками у зубах, з пляшкою на столі… То що мала робити — раз висповідала, другий, не допомагає — доповідну Біляку… Хіба не бачите як на керували? Відеосистема несправна, світломузикальна установка не працює, з п'яти телевізорів показує лише один, і то в чорно-білому зображенні. Що коїться у спортивних залах, також бачили… Біляк, а я їхня стипендіантка, завжди коли я хотіла піти, втішав: «Терпи, — каже, — дочко, настане такий день, що зрушиться наш віз з мертвої точки, й ти ще розкриєш себе на повну силу!»

— Ти тутешня?

— Аякже! Мій батько — тракторист, мати працює у ланці. Вони обоє чудові співаки, й ми з сестрою виростали під їхні пісні… Оця любов до співу й довели мене до того, що я обрала собі такий невдячний фах. Крім того, ще коли ми вчились у школі — там була дуже міцна самодіяльність — то жоден концерт не обходився без дуету сестер.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Жартівники»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Жартівники» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Жартівники»

Обсуждение, отзывы о книге «Жартівники» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x