Зигмунт Милошевский - Безцінний

Ґмітрук скривився.

— Мені шкода.

— І ця тінь полює саме на мене?

— Мені справді шкода.

— Це важливий підказ, — подала голос Ліза.

— І чому б це мав бути «важливий підказ»?

— Тому що полює на тебе, — відказав Кароль. — Не на мене, не на майора і не на північну принцесу. З якихось причин йому потрібна ти.

— Чудово. Є ще якісь міркування?

— Гонконг, — сказала Ліза. — Казав, що є з Гонконг, щоб не говорив, звідки є.

Ґмітрук повернувся і подивився на шведку зі справді великою повагою.

— Слушно. Це свідчило б, що він не американець і не британець. Що не може позбутися акценту, а представляючись людиною, що мешкає або виховувалася в Гонконзі, дивному британсько-китайському утворенні, статусу якого ніхто не розуміє, це вирішує проблему. Ніхто вже не замислюється, звідки походить акцент незнайомця.

Лоренц відчула себе дуже втомленою.

— Гаразд, припустимо, що професійний убивця з таємничої країни Неамерики на мене полює. Однак це не відповідь на найважливіше запитання: хто йому це замовив і навіщо? Навіщо комусь вбивати звичайну чиновницю з якоїсь другорядної країни?

— А це якраз зрозуміло, — відповів Кароль. — Щоб ти не знайшла Рафаеля.

— Ще недавно ти переконував, що тільки дурні польські патріоти зацікавлені у шматку помальованої дошки.

— Я не передумав. Тим більше дивуюсь, але все свідчить про це. Це як у Конан Дойля: якщо викреслиш усі неправильні рішення, то те, що залишиться, хоч яким би неправдоподібним не було, має бути правильним. Давайте по черзі. З чого почалася вся ця справа?

— З інформації. Ми отримали знімки та інформацію, що Юнак знаходиться у Ричмонда і що спроба його легального повернення, по-перше, викличе скандал, по-друге, спричинить те, що американці все заперечуватимуть, а Юнак зникне на віки.

— Відомо, звідки походила ця інформація? — Кароль звернувся з цим запитанням до Ґмітрука, що вдивлявся в темряву за вікном. — Майоре, я запитую, чи відомо, звідки походила ця інформація?

— Мене можуть посадити за це до в’язниці, — спокійно відповів Ґмітрук. — Але байдуже. Не скажу вам прізвища, але це член Конгресу, близький приятель нашого посла у Вашингтоні, досить пропольський, за часів Клінтона його навіть сватали на посла у Варшаві. У нас немає підстав припускати, що він у це замішаний. Гадаю, його просто запросили до Ричмонда, сподіваючись, що справа вигорить.

Кароль мовчав хвилину, великі фури, які вони обганяли, одна за одною миготіли праворуч і зникали позаду, обляпуючи їх потоками снігової багнюки.

— Це означає, що за пасткою стоїть хтось із кола Ричмонда, сумніваюся, що він сам, бо навіщо така акція американсько-канадському деревообробному магнатові.

— Не забуваймо, що це добрий знайомий віце-президента Сполучених Штатів, — докинула Зоф’я.

— Не забуваймо. Зараз ми все одно не докопаємося, хто за цим стоїть. Хтось, таємничий приятель Ричмонда, зробив так, щоб інформація дійшла до Польщі. На яку реакцію розраховував? На крадіжку, інакше для нього не було б так важливо донести, що картина зникне, якщо ми спробуємо її повернути легально. Він міг припускати, що польська влада вибере людей, які найбільше підходять для такої операції. Вони знаються на мистецтві, знають проблеми реституції, знають галузь. Ну і зможуть щось украсти. Одне слово, таємничий хтось передбачив нас. Мабуть, не на сто відсотків, але закладаюся, що він вписав докторку Зоф’ю Лоренц на перше місце у своєму списку. Що полегшувало стеження за нашими починаннями, vide [64] Vide — дивись (лат.). містер Гонконг у літаку. Гадаю, можемо визнати, що наша супертаємна операція не була таємною жодної хвилини. Розумієте?

Покивали головами, зацікавлені у продовженні.

— Я міркував уночі, власне, взагалі не спав, — глянув у дзеркальце заднього виду, щоб зустріти погляд Лоренц, але в неї навіть повіки не здригнулися, — який сенс мало вплутувати нас у провальне пограбування?

— Якщо хтось хотів мене прибрати, міг би мене застрелити, коли я вночі бігла через кущі біля Гроховської [65] Вулиця у Варшаві. . Немає нічого простішого.

— Точно. І єдина відповідь, яка витримує критику, це та, що нас хотіли втягнути в крадіжку фальшивого Рафаеля, щоб ми не знайшли справжнього Рафаеля.

— Ти, мабуть, хрін з трамвайною ручкою поплутав, — прокоментувала шведка.

«Я не сказала б краще», — подумала Зоф’я.

Кароль на хвилину замовк, фури перед ним, очевидно, вирішили влаштувати перегони, випереджаючи одна одну.