Остап Вишня - Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник)

– А нічим. Живу та й вже! І пишу. Тим і живу.

……………………………….

– Здрастуйте вам, пожалуста!

– Здрастуйте!

– Де тут отой «Плуг»? Заїдь, каже стара, подивись, мо’, там дешевше, як у капаративі. Орав оце, а воно, сатана, каменюку підтаскала. І потилиця так якось угнулася, що як не нажмьош – огріх, як не нажмьош – огріх! А воно при наших достатках…………………………………………………………

……………………………….

Прокинулись творчі сили, буруном на «Плуг» ідуть…

– Що?! Розворушили?!

– І де тільки вони беруться?!

І забалакали про «Плуг» геть усі закутки України нашої Радянської від Карпат аж до Кубані…

– «Плуг»! «Плуг»! «Плуг»!

– Для селян пишуть! Бо селянські письменники!

Заворушилися села.

– Та хоч скажіть, на милость Божу, що ж ви з ними робитимете?

– Е! «Скажіть»?! Робитимемо!

А Панів:

– Хто й зна! Може, щось і робитимемо!

– Мугу… Треба щось, хлопці, робити… Так, братця, не можна… Раз розпочали, назад нікуди. Треба на щось сідать… Багато нас – на віз не влізем. І в гарбу, брат, не всунешся… Платформу, хлопці, цілу треба! Бо без платформи розсипемося!

– А яку платформу?!

– Яку? Урбанізувати села треба.

– Урбанізувати?! Ой! Жалко ж! Там квітки, там телята!

– Жалко?! Самому, хлопці, жалко, та ні чорта не поробиш! Треба. Механізація пішла, індустріалізація, інтенсифікація, соціалізація, матеріалізація, пролетаризація, комунікація, алітерація, тракторизація… Про-о-пали телята!!

– А верби як?! А гусята?!

– Та не плачте, а то й я заплачу… Треба й гусят урбанізувати. Воно таке маленьке, біленьке, гарненьке… А доведеться бідолашному штепселя вставить…

– Пища-а-а-тиме-е-е, сердешне…

– Та ми йому потихесеньку… А ви чого, Шевченку, хлипаєте?

– Та лошати жалко! Таке звіздочоле, од Манжи. На Петра найшлося… Найшлось, та тільки – і-гигги-ги! І батіг у мене був восьмерик! От ляскав!

– «Лошати жалко»?! Гусята?! Телята?! Геви чортові! Та ми, їдрі його налєво —

– Та ти такий! Ти Коляда!

– Ну, годі, хлопці! Годі плакать: треба діло робити. Поплакали й досить…

– А я ось уже написав.

– Ану…

– «В тихий вечір прощався я з полем». [97]

– Ну, от і добре! Так і всі пишіть. Треба прощатись… Ну, годі, годі хлипати… Воно не так страшно… Поки урбанізуємо, ще мати не раз горішків напече. Їздитимете додому урбанізувати – і горішки їстимете. Не плачте: вони після урбанізації ще смачніші… Так от, значить, будем урбанізувати село… Машини туди, електрику… Наближати його треба до міста… Щоб спілка робітників і селян…

– І не буде вже села?..

– І не буде… Ні! Як – не буде? Буде! Не плачте… Ми село урбанізуватимемо, а місто селозуватимемо… Тоді так воно й вийде: де тепер місто, там буде село, а де тепер село, там буде місто! Згода?

– Згода! Згода!

– Так-от, хлопці, й поділяйсь! Одні хай будуть урбанізатори села, а другі – селозатори міста. От, Коляда, Крашаниця, Голота [98], Сенченко, Копиленко, Вражливий, Донченко [99]і ще дехто там хай урбанізують, а Шевченко, Панів, Панч, Кириленко [100], Коваленко, Муринець – ті селозуватимуть… Оце наша й платформа. А ідеологія пролетарсько-селянська. У нас конструктуватимемо, а в їх, у панів, деструктуватимемо. А форма і зміст – синтеза. І того трошки, й того трошки. Щоб не зариватися. Повагом. Встигнемо, мовляв, з козами на торг… Ми не авто – ми «Плуг»… А як хто хоче з «оранки» додому на аеро плані – лети… Потому – урбанізація… А так, щоб зовсім тільки те й робить, щоб на ковадлі цокать, на авто гудіти – іти в «Гарт». До Блакитного й Коряка. Потому селозація… Згода?

– Згода! Згода!

– Так от і починайте…

– А можна так, щоб з міста на село динамо, а з села до міста волошки?.. Хоч один букет? Дуже люблю волошки…

– Та носіть…

– І щербець можна?

– Можна і щербець…

– Так у понеділок, хлопці, збирайсь…

– А… а… критика нема… Без критика – як?

– Як нема? Я – критик!

– А хто ви такий?

– Спрашуєте?! Божко! Соціальна передумова повинна бути! Класовий підхід і щоб диференціація! А то шари суспільні й експлуатація визиску. Знову ж таки ціна та цінність з надвартістю. І взагалі, куди воно й кому потрібне?! А ви питаєте, хто я?

– Правильно!

– Так от, хлопці, тепер уже все є. Починайте! Оріть!