– А нічим. Живу та й вже! І пишу. Тим і живу.
……………………………….
– Здрастуйте вам, пожалуста!
– Здрастуйте!
– Де тут отой «Плуг»? Заїдь, каже стара, подивись, мо’, там дешевше, як у капаративі. Орав оце, а воно, сатана, каменюку підтаскала. І потилиця так якось угнулася, що як не нажмьош – огріх, як не нажмьош – огріх! А воно при наших достатках…………………………………………………………
……………………………….
Прокинулись творчі сили, буруном на «Плуг» ідуть…
– Що?! Розворушили?!
– І де тільки вони беруться?!
І забалакали про «Плуг» геть усі закутки України нашої Радянської від Карпат аж до Кубані…
– «Плуг»! «Плуг»! «Плуг»!
– Для селян пишуть! Бо селянські письменники!
Заворушилися села.
– Та хоч скажіть, на милость Божу, що ж ви з ними робитимете?
– Е! «Скажіть»?! Робитимемо!
А Панів:
– Хто й зна! Може, щось і робитимемо!
– Мугу… Треба щось, хлопці, робити… Так, братця, не можна… Раз розпочали, назад нікуди. Треба на щось сідать… Багато нас – на віз не влізем. І в гарбу, брат, не всунешся… Платформу, хлопці, цілу треба! Бо без платформи розсипемося!
– А яку платформу?!
– Яку? Урбанізувати села треба.
– Урбанізувати?! Ой! Жалко ж! Там квітки, там телята!
– Жалко?! Самому, хлопці, жалко, та ні чорта не поробиш! Треба. Механізація пішла, індустріалізація, інтенсифікація, соціалізація, матеріалізація, пролетаризація, комунікація, алітерація, тракторизація… Про-о-пали телята!!
– А верби як?! А гусята?!
– Та не плачте, а то й я заплачу… Треба й гусят урбанізувати. Воно таке маленьке, біленьке, гарненьке… А доведеться бідолашному штепселя вставить…
– Пища-а-а-тиме-е-е, сердешне…
– Та ми йому потихесеньку… А ви чого, Шевченку, хлипаєте?
– Та лошати жалко! Таке звіздочоле, од Манжи. На Петра найшлося… Найшлось, та тільки – і-гигги-ги! І батіг у мене був восьмерик! От ляскав!
– «Лошати жалко»?! Гусята?! Телята?! Геви чортові! Та ми, їдрі його налєво —
Дойшов океанові м’язи.
Запрягайте у тумби.
Електричним струменем проріжте…
Це – біла Індустрія
в розважливій праці
Гех!
Мов грітись на сонці
або купатись в морі,
така трояндова солодість
– праця в заводі! [96]
– Та ти такий! Ти Коляда!
– Ну, годі, хлопці! Годі плакать: треба діло робити. Поплакали й досить…
– А я ось уже написав.
– Ану…
– «В тихий вечір прощався я з полем». [97]
– Ну, от і добре! Так і всі пишіть. Треба прощатись… Ну, годі, годі хлипати… Воно не так страшно… Поки урбанізуємо, ще мати не раз горішків напече. Їздитимете додому урбанізувати – і горішки їстимете. Не плачте: вони після урбанізації ще смачніші… Так от, значить, будем урбанізувати село… Машини туди, електрику… Наближати його треба до міста… Щоб спілка робітників і селян…
– І не буде вже села?..
– І не буде… Ні! Як – не буде? Буде! Не плачте… Ми село урбанізуватимемо, а місто селозуватимемо… Тоді так воно й вийде: де тепер місто, там буде село, а де тепер село, там буде місто! Згода?
– Згода! Згода!
– Так-от, хлопці, й поділяйсь! Одні хай будуть урбанізатори села, а другі – селозатори міста. От, Коляда, Крашаниця, Голота [98], Сенченко, Копиленко, Вражливий, Донченко [99]і ще дехто там хай урбанізують, а Шевченко, Панів, Панч, Кириленко [100], Коваленко, Муринець – ті селозуватимуть… Оце наша й платформа. А ідеологія пролетарсько-селянська. У нас конструктуватимемо, а в їх, у панів, деструктуватимемо. А форма і зміст – синтеза. І того трошки, й того трошки. Щоб не зариватися. Повагом. Встигнемо, мовляв, з козами на торг… Ми не авто – ми «Плуг»… А як хто хоче з «оранки» додому на аеро плані – лети… Потому – урбанізація… А так, щоб зовсім тільки те й робить, щоб на ковадлі цокать, на авто гудіти – іти в «Гарт». До Блакитного й Коряка. Потому селозація… Згода?
– Згода! Згода!
– Так от і починайте…
– А можна так, щоб з міста на село динамо, а з села до міста волошки?.. Хоч один букет? Дуже люблю волошки…
– Та носіть…
– І щербець можна?
– Можна і щербець…
– Так у понеділок, хлопці, збирайсь…
– А… а… критика нема… Без критика – як?
– Як нема? Я – критик!
– А хто ви такий?
– Спрашуєте?! Божко! Соціальна передумова повинна бути! Класовий підхід і щоб диференціація! А то шари суспільні й експлуатація визиску. Знову ж таки ціна та цінність з надвартістю. І взагалі, куди воно й кому потрібне?! А ви питаєте, хто я?
– Правильно!
– Так от, хлопці, тепер уже все є. Починайте! Оріть!
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу