Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Попросимо діжку меду!

П’ятачок:

– Ні, морквинку!

– Ні, ми попросимо велику діжку меду!

– Ні, Вінні, морквинку, морквинку!

– Так! Сто морквин тобі в писок!

– Ой, Вінні, не всі зразу!

Зловив рибалка золоту рибку і відразу:

– Хочу бути крутим!

Раз – і він в малиновому піджаку, золотий ланцюг на шиї. В руках – мобільник, в кишені – бакси.

– Хочу шестисотий «меpседес»!

Раз – сидить за кермом новенького «мерседеса». Покрутив кермо, вмостився зручніше…

– А тепер хочу чого-небудь гостренького, з перчиком, нерви полоскотати!

Раз – усі дверцята «мерседеса» наглухо закриваються, а з-під сідушки чути: «Тік-тік-тік».

Молодий моряк упіймав золоту рибку. Та проситься:

– Виконаю будь-яку твою забаганку!

Моряк розгубився:

– Виконай перше вранішнє бажання капітана…

Капітан з першими променями сонця виходить на палубу:

– Ну й погодка, якір мені в задницю!

Іде чоловік берегом річки. Раптом бачить – лежить золота рибка. Підняв її швиденько, кинув у воду і стоїть, чекає. Рибка випірнула, запитує:

– Що, мабуть чекаєш, коли я твої бажання виконувати буду?

– Ага!

– Iди собі з Богом, чоловіче. Я просто карась, жовтуха в мене…

Упіймав Опанас золоту рибку. Руки потирає – зараз, зараз… А рибка його запитує:

– Ти ж сина маєш?

– Маю…

– Йому вже п’ять років і він не розмовляє?

– Так…

– Відпусти мене, скажу коли заговорить дитя.

Відпустив Опанас рибку, а вона:

– Заговорить твій син через день, але ті перші три особи, кого він покличе, помруть…

Першим покликало дитя діда. Помер дід. Потім покликало бабу. Померла баба. А потім чітко так сказав хлопчик: «Тату!» Помився Опанас, прибрався, ліг на ліжко, притих. Коли це Марійка заходить:

– Чого це ти розлігся у новому костюмі? Ходімо, он сусід помер…

Зловив новий українець золоту рибку. Зрадів. А та проситься:

– Відпусти, чоловіче добрий!

– Та відпущу ж! Тільки ти виконай бажання! Так… Гроші є, авто є, дача є… Зроби, щоб у мене і у моєї дружини одночасно наступав оргазм!

– Без проблем…

– О-о-о! У-у-у! А-а-а!

Ловив Микита рибу, а впіймав жабу. Хотів викинути, аж бачить – вона золота!

– Ага, рідненька! Чекай! Ану виконуй три бажання!

– Не можу! Це тільки золота рибка виконує три, а я лише одне…

– Виконуй одне!

– Та давай вже… Куди я дінусь… Кажи…

Думав Микита, думав і придумав:

– Хочу, щоб у мене все було!

– Добре, – квакнула золота жаба, – у тебе все було! – і стрибнула у воду.

Програміст читає синові казку:

– І покликав старий золоту рибку…

– А чому рибку?

– Бо тоді, синку, мишок ще не було…

Виловив рибалка з Волги золоту рибку, а вона йому й каже: «Отпусти меня, а то я тебе три желания испорчу!»

Естонець зловив золоту рибку, зняв з гачка, а вона до нього:

– Отпусти меня! Я исполню три желания!

Естонець як шмаргонув нею об дерево:

– Не на-до го-во-рить со мной по-рус-ски!

Іде жінка берегом моря якраз після розлучення і думає про те, яким гадом був її чоловік. Раптом на хвилю випливає золота рибка і каже:

– Оце прочитала твої думки і вирішила виконати три твої бажання. Але те, чого ти забажаєш, з’явиться також у твого чоловіка у подвійному розмірі.

– Хочу десять мільйонів доларів! – відразу ж викрикнула жінка.

– Маєш, – каже рибка, – а чоловік твій бувший має двадцять.

– Хочу величезний будинок на березі моря!

– Маєш, – каже рибка, – а чоловік твій бувший має два будинки.

– Знаєш…рибко… я завжди хотіла, щоб у мене були великі-пишні-розкішні груди…

У літньому екологічному таборі учителька запитує малявку:

– Чому нас вчить казка Пушкіна «Про рибалку і рибку»?

– Ця казка учить нас тому, що надмірне зростання споживання у сучасному світі неминуче призведе людство до екологічної і гуманітарної катастрофи!

Упіймав монархіст золоту рибку. Звичайно ж, забажав стати царем руським. Плеснула рибка хвостом – монархіст опинився у похмурій кімнаті. Відчиняється двері, заходить чоловік у шкіряній куртці:

– Громадянин Романов! Попрошу зі мною у підвал фотографуватися!

Новий українець на Багамських островах упіймав золоту рибку. Довго думав, яке б їй бажання загадати.

– О! Придумав! Хочу побачити давньоруського богатиря Іллю Муромця!

Не встиг сказати, як Ілля Муромець промчався повз нього.

– Слухай, рибко, я не встиг його роздивитися. Хай ще раз з’явиться.

Ілля Муромець знову пролетів повз нього як вітер.

– Ні-ні-ні! – каже новий українець. – Я таки хочу його роздивитися. Хай він ще раз скаче, але уповільнено.