Дайте мені батьківський капітал!
Дайте мені швидше грошей, братці!
Хто б дав капітал? Я б взяв
За працю батьківський компенсацію.
Скількох я містив, ризикував…
Але бездоганна репутація.
Важко в Росії мужику!
В голові весь час вітру спів.
Не дають дівчата старому
забути приємні миті. Ну, припустимо, борода седа,
а обличчя – одні суцільні бланши!
Шишкетеру роки – не бiда!
Біс у ребрі мріє про реванш!
Глубоколюбимый президент!
Як нам оцінити чоловічі ролі?
Ви створюєте прецедент, порушуючи правове поле!
Жінка з чоловіком – ян і інь. Ми – дві сторони однієї медалі. Тільки для маманек-героїнь
чомусь почести віддали?
Хто б дав капітал? Я б взяв
За працю батьківський компенсацію.
На карачках додому приповзав
Весь втомився, в прострації.
Телевізійні кретини
загрібають кошти королів.
А чим погані папи-героины?
Дайте їм трішечки рублів!
Жінка з чоловіком – полюса.
Протилежні, але єдині. Не винаходьте колеса, а в дітородінні – штурмівщини!
Дефіцит у бізнесу в рабах.
У країни потреби в солдатах.
Нас знову залишать у дурнях!
Злидні плодимо для депутатів!
Дайте нам батьківський капітал!
Ми підвищимо детопроизводство!
А хто меншини – стане натурал
І пізнає красу батьківства.
Хто б дав капітал? Я б взяв
За працю батьківський компенсацію.
Скількох я містив, ризикував…
Не потерплю дискримінацію!
2010 р.
Спартаківський тіфозі в ліфті
Раз я на матч зі «Спартаком» зібрався.
Чекаю біля дверей, поки приїде ліфт.
А з корінцем в той день сильно набрався
І обблевал свій червоно-білий клифт.
Повзуть зі скрипом двері гільйотинні.
Встиг зайти – враз із брязкотом запахнулись.
І стіни ліфта з фресками, з картинами,
Ох, не до добра все разом здригнулися.
Зазвичай в ліфт застрибую весело.
Як каратист штовхаю двері ногою.
Плюю, шмаркаю прямо на підлогу місиво…
У моєму під'їзді ліфт, а значить мій!
На стінах финкою дряпаю:
«Тут Вася був». Внизу – автопортрет.
І про «Спартак» рідна – метафори,
Що краще клубу не було, і немає.
Спускаюся ніби в невагомості,
Танцюю брейк, і корпус мій висить.
Недопалок почав повівати з губи і мої порожнини
Смердючий дим від сигарет валить.
Однак бачу, що застрягла в повітрі
Ліфта поганого підла коробка.
Мені не фонтан сидіти ось в цьому кожусі!
Я весь напружився як пробка в пляшці.
Я закричав:
– Ох, пробка мені і кришка!
Швидше рятуйте! Сів в галошу я!
В капкан потрапив аки тупа мишка.
Гей, ти! Вахтерка нехороша!..
Вахтерки немає. Мати її саме так.
Я натискаю кнопки все підряд.
Бив у стінку так, що закурились кеди.
Клацання, динамік що-то кажуть:
– Один застрягла? Тама не паліть!
Твоя застряг – моя не винна!
Її прошу:
– Скоріше ліфтерів покличте!
Вона не чує, немов у вусі вата.
Минуло дві години, минуло три.
Я їй кричу:
– Ну, Бікса руда! Дивись!
Звідси вийду – натолкаю в рот
Таких сардельок, що не нюхав кіт!.
– Наші ліфтери на обід пішли.
– Ох, цей сервіс! Бик його колі!
Раптом кроки слонові чую через двері.
Майстри бідові! Я гасаю як звір.
– Гей, ви, добрі молодці! Вызвольте мене!
Вкляк в колодязі. Синій як синяк.
Чую голос п'яних опудал:
– Своїм криком ти задрючил!
Що ревеш-то як бізон?
Ліфт-то пороблено!
Виріж фінкою з трьох сторін,
Що «Динамо» чемпіон – отопрется знову.
Кішки шкребуть на серці.
Ножа в руці стискаю. Ех, «Динамо»! Вам салют!
Про «Спартак» перу.
Відчинилися двері і нате: знову на землі!
В житті в ліфті не їдьте, за «Спартак» вболіваючи!
1982
Варені джинси – предмет поклоніння.
В шкірках плямистих – колір населення.
У глухомані й у столиці, немовлята в пелюшках
І дорослі особи хипуют в «варенках».
Сусіди забили корівку – в магазин завозять «варенку»!
Їхня донька у вареному костюмі
Смачніше булки з изюмом!
Читать дальше