Сергей Александров-Снегирь - Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні!

Поп покірливий духом, великий черевом.

Диякон, диякон, не всі б ти гавкотів!

Дяк у місця, так всім від нього тісно.

Поп той, хто і з живого і з мертвого дере.

З попом водиться в кропиву сідає.

Ваги – не попова душа, не обдурять.

Поп що клоп – людську кров п'є.

Церква грабує, так дзвіницю криє.

Церква не в колодах, а в ребрах.

Попу кайся, а попадье не провирайся!

Попомни, попівна, як за пожне йшла.

Церква не збудуй, а голову прикрий.

Поп на дорозі – недобра зустріч.

Попу, що сніп, що стіг, все мало.

Попи да чорти однієї вовни.

Поп і рай за гроші продавав.

І чорт на старість у попи пішов.

Чотки на руці, а дівки на умі.

Отець Тит і у Великий піст блудить.

Батько Кир'ян і у Великий піст п'яний.

Диякон у весь народ завякал.

Мужик плаче – а піп танцює.

Заздрісний, що попівські очі.

Попа і дурня в один кут садять.

Добрий богослов: співає з чужих слів.

Тихо кадит, так вонько несе.

Варто пекло попами та дияконами.

Попова душа не бере баришу.

Попу немає череди на млині.

Попово черево з семи овчин зшито

Поповський норов собі норовить.

Попівського черева не наб'єш.

Церковне стяжанье – боже.

Попову собаку не батьком кликати.

Немає пророка без пороку.

Поп так чорти однієї вовни. У попа очі ширше черева. Попові та злодієві – все впору.

Напав, що піп на бабу.

Ряса просить м'яса.

Бог.

Раніше без богів не до порога, не за поріг, а тепер і без Бога широка дорога.

Нехай Бог поп тоді хороший, поки розум поганий, а з ясним розумом і без них проживемо.

Знають про те і чудотворці, що ми – не богомольці.

Бог не велить ворушити хвостом, а тільки кінчиком.

Деньга не тільки попа купить, але і Бога обдурить.

Близько церкву, так далеко від бога.

У них грошики і на Небеса шлях відкриває.

Взяти Боженьку за ноженьку, та й об підлогу.

За Богом підеш, нічого не знайдеш.

Паші не для Ісуса, а заради хліба куса.

Богу молися, а в справах не плошись!

Богу молись, а добра-ума держись!

На волю божу прохання не подаси.

Що Богу дали, то, вважай, і втратили.

Бог уродив, чому піп не втопив?

Бог живе нагорі, а мучить внизу.

Не тому Богу попи наші моляться.

Бог пристане – і попа приставить.

Яка віра, така в неї і Бог.

Богу молись, а до берега гребись!

Бога клич, а чорта не гніви!

Святий Боже орати не допоможе.

Деньга не тільки попа купить.

Чужий бог гірше свого лісовика.

Який бог, така йому й свічка.

Бог богом, а люди людьми.

Бог дає – дурень не бере.

Святий Боже орати не допоможе.

За гроші і Бога можна купити.

Вільно Богу і роги приставити.

Ось тобі, Боже, що нам негоже.

Божбой прав не будеш.

Без Бога широка дорога.

Де страх, там і Бог.

Звичаї

Аминем лихого не избудешь.

Допоможе, як попова молитва.

Піст-не міст, можна й оминути.

Аминем діжок не замесишь.

Що нам не любо, то в попу кадило.

Хоч молебень отпет, та користі немає.

Измолился в нитку, а все немає прибытку.

Часто кадят – не встигнеш кланятися.

Як почав говеть – початок і черево хворіти.

І без кропила і кадила Земля ласкаво нам вродила.

З каменю лик не надерешь,

Аминем від біса не відбудеш.

Ніби Тарас, та ніс не як у нас. (про зображення «святих» на іконах)

З попом свято, з дворянином чесно, а з чувашином і гріх, та краще всіх!

Українські прислів'я

Святий боже зорати не поможе.

На бога покладайся, а розуму тримайся.

Богу не молись, а до берега гребись.

Бог лякає мужика громом, чорт рогом, а піп знов богом. Боже ти мій, за що ти мене караєш?

Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли корчму мину?

Добре – в пекло, бо там тепло, а піди в рай, то ще й про дрова дбай.

Якби не мужик і не хліб, здохли б і пан і піп.

З одного дерева ікона й лопата.

Не годиться богу молиться – будемо горшки накривати (іконами).

Піст – не міст, можна об'їхати. Говіє, а у рот віє.

Мій дід Сергiос Олександрiдiс народився в Санкт-Петербурзі на Мільйонній вулиці в будинку барона Врангеля, навпроти Зимового палацу, який зараз називають Ермітажем. За річкою Мийкою був будинок великого Олександра Пушкіна і бабуся мого діда, Софія дружила з пушкінськими дітьми. Двісті метрів від їхнього будинку була царська стайня, а трохи далі – Михайлівський палац, в якому придушили імператора Павла, сина Катерини Великої. Бабуся Софія була дуже красива і спритна, пальця в рот не клади!