Лесь Подерв'янський - Нірвана, або Also Sprach Zarathustra

Мальвiна (iгриво задирає спiдницю, пiд якою виявляються неапетитнi чулки та резiнки). Ну что, рєб'ята, займемся арiфмєтiкою?

Йонатан.Йдьош до женщiни — возьми пльотку!

Карабас-Барабас (тупо). Пльотку в сємь хвостов: Пльотку в сємь хвостов:

Дєпутат (в тєлєвiзорi). Нiч iскриться i вспихуєт, як большой фонтан. I душа моя — iскрящiйся фонтан:

Кiнець

Дiйовi особи

Пiонер Серьожа, йог.

Василь Петрович,йог.

Борiс Глєбович,друг Василя Петровича, йог.

Лазарь Германович,кандидат в йоги.

Зульфiя,хатня робiтниця.

Карпо Герасимович,гамасєк.

Дiя вiдбувається в квартирi Василя Петровича.

Кiмната Василя Петровича зроблена з мореного дуба. В нiй красиво розташованi гарнiтури з червоного дерева. Посерединi стирчить рояль „Беккер“. На ньому лежать ананаси. Василь Петрович i Борис Глєбович стоять посеред комнати на головi. Трохи далi, на гарному арабському пуфiку в позi „лотос“ сидить пiонер Серьожа i ковтає бiнта. Всi вони без штанiв. Тривала тиша, пiд час якої чути ковтки пiонера Серьожи.

Василь Петрович (стоячи на головi, до Серьожи). Скiльки?

Серьожа.Пiвтора метри.

Василь Петрович.Ще двадцять сантиметрiв проковтни, Серьожа, i на согоднi досить.

Борiс Глєбович (стоячи на головi). Василь Петрович, де ананаси брав?

Василь Петрович (стоячи на головi). Де брав, там нема.

Серьожа.Я вже проковтнув, Василь Петрович, що тепер робить?

Василь Петрович.Тепер сиди.

Серьожа сидить, Василь Петрович i Борiс Глєюович стоять на головi.

Борiс Глєбович.У мене вже в головi свербить.

Дверi вiдчиняються i входить Лазарь Германович.

Лазарь Германович (стучить во вiдчинених дверях). Тук-тук-тук, можнi до вас?

Василь Петрович.А, Лазарь Германович. Заходь, не соромься.

Лазарь Германович.Менi казали, що у вас тут, як у Африцi. Йоги, ананаси, таке iнше.

Нервово регоче i потирає руки.

Василь Петрович (прицмокує язиком). Уци-ци-ци, а що ще буде, Лазарь Германович! Он лишень знiмайте штани i iдiть до Серьожи, вiн вам покаже.

Лазарь Германович слухняно виконує накази Василя Петровича.

Серьожа (з бiнтом у ротi). Перш за все, шановний, станте рака, йога любить прану.

Борiс Глєбович i Василь Петрович (регочуть, стоячи на головах). Авжеж, авжеж.

Входить Зульфия з мiтлою в руках i заходиться прибирати кiмнату. Вона чимось незадоволена.

Зульфия.Знов ця хурда-мурда.

Борiс Глєбович (до Василя Петровича, пошепки). Василь Петрович, а ну лишень давай з Зульфiї паранджу здеремо.

Василь Петрович (зухвало). Нехай носить. Азiя!

Обидва регочуть. Весь цей час Лазарь Германович марно намагається стати рака.

Василь Петрович.Харош, Лазарь Германович, прана вся через жопу вилiзе.

Борiс Глєбович.Га-га-га-га (регоче) .

Серьожа.Василь Петрович, Борiс Глєбович, покажiть йому, бо я вже невзмозi, я ж iще хлопчик.

Борiс Глєбович, Василь Петрович, пiонер Серьожа стають рака, вишикувавшись у шеренгу, сраками до дверей.

Василь Петрович (до Зульфiї). Зульфiя, ти теж вставай.

Зульфiя кида метлу i теж стає рака. Всi стоять мовчки. Тiки Борiс Глєбович регоче.

Василь Петрович.Мовчи. Хай прана iде.

Всi стоять раком. Дверi вiдчиняються i входить Карпо Герасимович — гамасєк. Вiн бачить на полу жопи, а на роялi ананаси.

Карпо Герасимович.Ха. Оце й тобi i на!

Карпо Герасимович бере ананас i починає його їсти. Потiм спльовує шкарлупки i знiмає штани.

Лазарь Германович (боягузливо). Ха, а чули, а десь щось грюкнуло.

Василь Петрович.То, мабуть, прана прийшла.

Завiса.

Hа абсолютно темнiй сценi, посеpединi, стиpчать двеpi, убого пiдсвiченi pампою. В жахливiй пiтьмi, як вогники надiї, блищать двi цигаpки. Чути якесь гупання, стогiн залiза, та пpиглушенi матюки, нiби п'янi вантажники намагаються дати pаду важкому pоялю. З того боку, де блищать цигаpки, чути пpиємний чоловiчий голос.

Пpиємний голос.

Тємнiци нахуй pухнут i свобода

Hас встpєтiт pадасно у входа!

Роздається звук, нiби ногою дуже сильно упиздили по двеpям. Двеpi падають i вся сцена заливається життєpадiсним сонячним свiтом так, шо стає видно, pояль, який стоїть на кpаю пpipви, i двох мудил, палячих цигаpки. Повагавшись з хвильку pояль piшуче хуяpить униз, слiдом за двеpима. Десь внизу чути його здивованний металевий зойк.