Лесь Подерв’янський.: Цікаві досліди

Гриць.I все одно пизда ставридою бздить.

Всi троє замислено мовчать, переварюючи iнформацiю Гриця Яковича.

Сатана.Ваня, а пам'ятаєш, коли ти старий був, як ти в мене просився, молодость хотiв — аж душу заклав.

Iван Опанасович.Ну як?!

Сатана.А казав жеж: «Чортику, любий, зроби молодшим, дай трохи грошей, та кабанчика, та то, та сьо, — то я тобi служить буду i всiх геть чисто позакладаю». А сам противний, слина тече з рота, зубiв нема, а у вухах вати з пiв кiла стирчить.

Iван Опанасович.От нiхуя такого не помню. Не було цiєї хуйнi.

Сатана.Ну як же, Ваня, не було, када iмєнно шо було. Казав: «Я як молодий буду, то не буду бiльш всякої хуйнi робить, — у полiцаї вступати, сало їсти i таке iнше, а буду iзучать три стадiї духа, шоб потом кричать: „Остановiсь, мгновєньє — ти прєкрасно!“» — не ти скажешь? Хто казав: «Буду Нiцше читати, а потiм превозмагать в собi поца, їбать по ночах дику вовчицю i в Ганконзi дурний план курить», шо, не ти? Хто казав: «Покину це сало хуйове, а буду ананаси i бургундське пиздячить з манєкєнщицями в Парижi i через їх пойму тщету зусиль», не ти?

Iван Опанасович.А щоб ти з'їв i не пиздiв.

Гриць Якович(шуткує). Я тарiлку супу, а ти кiнську залупу! А-га-га-га! (регоче) .

Сатана.I я тоже дурень — сиджу тут з вами, пиздюками, сало їм.

Чорт наливає шмурдяку, вiдрiзає сало, передразнює когось: «Астанавiсь, мгнавєньє, ти прєкрасно!», потiм випиває шмурдяк, закусує салом i кривиться.

Гриць Якович(спiвчутливо пиздить чорта по спинi). Шо, не пашло?

Чорт.Та пiшов ти на хуй, не пiшло.

Гриць Якович(шуткує). А я i так на ньому сиджу — тiльки ноги звисають.

Чорт(розлючено плює на пiдлогу). От тiльки i навчився, що срати як бегемот. Он навiть хуни тiкають.

Iван Опанасович.Я їм не винуватий, що вони дурнi.

Чорт.Ну, а якщо всi повтiкають?

Iван Опанасович.Нехай тiкають, вони менi не нужнi.

Чорт.Ну i сиди тут з своїм салом, кабан йобаний.

Iван Опанасович.От ти в нас дуже iнтєлiгєнтний, що не слово — то матюки.

Чорт iде до дверей. Раптом дверi вiдчиняються i в них входить Хуна.

Хуна.Ви тут сiдiтє, а на дварє какая пагода стаiт! Я вот нарочно вийшла, трохи пагуляла, — так шо ета вєсна са мною дєлаєт! А ви чєго тут сiдiтє?

Гриць Якович(шуткує). Тебе чекаєм, Швецiю робить.

Хуна.А што ето такоє?

Починає тихо грати АББА. Всi, в тому числi i чорт, мовчать.

Хуна(наївно). Нє, ну чесно, рєбята.

Iван Опанасович(спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе — iнтєрєєсно! На, ось, сало їж.

Хуна, Гриць Якович i Iван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду i зникає. Спущене гiвно, веселi звуки АББИ i чавкання трьох створiнь зливаються в єдину симфонiю.

Савка,герой нашого часу.

Ахванасiй,учень Савки.

Митродора Пилипiвна,вже пожила, але гарна курва.

Анжела, Жанна i Вєронiка,блядовитi дiвчата.

Соломон,неудачний конкурент Савки.

Великий стiл. На столi стоять миски з бацилою. За столом сидять Савка i Ахванасiй i наябують бацилу.

Савка(з набитим ротом, до Ахванасiя). Я сьогоднi Анжелу виїбу, бля буду. Ти в це дiло не мiшайся, бо я тобi залупу вiдрiжу i натягну на їбальника, бля буду. Пойняв?

Ахванасiй.Пойняв.

Савка.Курва буду. (Савка гидко спльовує шматком бацили на пiдлогу. До Ахванасiя.) Пiдбери, синок хуїв.

Ахванасiй похапцем пiдбира з пола неапетитнi шматки бацили.

Савка.Їж, шакал йобаний!

Ахванасiй похапцем з'їда бацилу.

Савка.Кому спасiбо надо сказать?

Ахванасiй(з набитим ротом). Дядi Савцi.

Савка.Вчити вас, синкiв, треба, iщо нiхуя служби не пойняли.

Савка витира маснi губи пiджаком i любовно хряскає Ахванасiя по лобi, так, що той гепається на запльовану Савкою пiдлогу.

Савка(задоволено). Шо не ясно, йоб твою в дарданели мать.

Ахванасiй мовчить, низько опустивши маленького лоба i раз-по-раз любовно зиркає на Савку манюними оченятами.

Савка.Шо стоїш, як iсусик? Бабу їбав?

Ахванасiй.Ги-и.

Савка.А хочеться!

Ахванасiй.Ги-и.

Савка.Хе, йобаний черепок.