Лесь Подерв’янський. - Цікаві досліди

Iвасик,хлопчик.

Сибiрська Язва,бацила.

Гангрена,бацила.

Гонорея,бацила.

Випадєнiє Матки,бацила.

Смерть,скелет.

Печера з сталактитами. В нiй сидять Сибiрська Язва i Гангрена i грають у карти. Вони неохайнi i неприємнi. Гангрена синя, Сибiрська Язва в тупих сибiрських валенках.

Язва.Шо в нас козир?

Гангрена.Жир.

Язва.Шостака!

Гангрена б'є.

Язва.Сiмака!

Гангрена б'є.

Язва.Восьмака!

Гангрена б'є. Входить Гонорея. На нiй одягнуто брючного костюма. Загалом вона така ж неприємна як Язва i Гангрена.

Гонорея.Дiвчата, к нам керосин привезли.

Язва.Га?

Гонорея.В срацi нога!

Входить Випадєнiє Матки. Воно таке як i iншi, тiлькi мiж ногами у нього волочиться мiшок.

Гангрена.А хто це к нам лiзе?

Гонорея (шуткує). Та то якесь випадєнiє.

Випадєнiє Матки (ображається). А ти б на себе подивилась, вже стара блядь, а брючного костюма надiла, тьху! (Плює.)

Гонорея.Га-га-га! Ну от не можу, дiвчата, зато ж модно!

Вiтальня з портьєрою, тумбочкою i фiкусом. Над дiваном висить портрет Гiппократа. На дiванi сидить Iвасик i лiкар.

Лiкар.Iвасик, скажи «а-а».

Iвасик.А-а.

Лiкар (у захватi). Ми ковалi нашого щастя, Iвасику!

Iвасик.Бе-е. (Пускає слину.)

Лiкар (хвацько пiдхоплює слину). А ти молодець, Iвасик, знаєш, що слину лiкарi збирають на аналiзи. Я вже чемодан слини назбирав! (Ховає слину.)

Iвасик.У-у. (Б'є головою о стiну.)

Лiкар (у захватi). Настане день, i усi хвороби буде знищено.

Iвасик.Му-у.

Лiкар.Гарний хлопчик. Зараз лiкар випише рецептик i будем ням-ням дiмедрольчик. Хочеш ням-ням дiмедрольчик?

Iвасик.Хррр. (Харчить i пускає слину.)

В дверi гупають.

Лiкар.Хто там? Сюди не можна. Iде операцiя.

Голос за дверима.Не пизди.

У дверi гупають.

Лiкар (нервово клаца зубами). Iде рентген! Стороннiм вхiд заборонено!

Голос iз-за дверей.Вiдчиняй, падло, дверi висадимо.

Лiкар.Ворог не пройде! (Ставить бiля дверей тумбочку.)

Iвасик.Бе-е. (Розганяється i б'є тумбочку головою.)

Дверi ламаються i в них з криками вриваються бацили. Вони хапають лiкаря i Iвасика.

Лiкар (кричить). Не чiпайте iнтелiгента!

Iвасик (кричить). Му-у!

Гангрена (кричить). В мiшок їх! (Вказує на мiшок у Випадєнiя Матки.)

Гонорея i Язва отдирають мiшок в Випадєнiя Матки.

Випадєнiє (кричить). А-а!

Iвасика i лiкаря садять в мiшок, Гангрена закручує його, iншi бацили пиздять квартиру, фiкус, тумбочку, здирають портьєри i вихором зникають в проломi дверей, несучи в мiшку лiкаря з Iвасиком. Входить Смерть.

Смерть (дивиться на портрет Гiппократа). На!

Данко

Натовп

Лiс, зроблений з папьє-маше. Входить натовп. Натовп дико i страшно реве. Подекуди можна почути обривки розлючених фраз типу: «Хлопцi! Хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми синцi лопатою вигребаємо.» Входить Данко та стрiля з пiстолету в повiтря.

Данко.Мовчать!

Всi мовчать так, що навiть стає нiяково.

Данко.Не розмишлять! Чмо японське! Iттiть!

Голос.Та куди ж iттiть?

Данко.Iттiть. Контра. Кто не хоче, вб'ю нахуй!

Данко вириває з грудей сердце, яке свiтить карасиновим свiтом, i вимахує ним як фонарем.

Голос з натовпу.Нi хуя собi!

Данко. (Кричить.) Урааа! Вперьод, чмо японське!

Всi бiжать за Данком у напрямку протилежному тому з якого прийшли.

Болото. Входить натовп з Данком.

Данко.Iттiть!

Голос з натовпу.Та вже мабуть прийшли.

Данко.Контра. Не пиздiть. Iттiть.

Голос з натовпу.Я їбав таку жизнь.

Данко.Харош, пизда ваша мати. Шо поставали?

Запопадливий голос з натовпу.Данко! Серце згасне!

Справдi. Серце в руцi Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку i затаптує ногами. Потiм вирива у себа печiнку. Печiнка вiдразу ж починає горiти синiм вогнем.

Данко. (несамовито реве) Iттiть!