Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вiкiнг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний пiджак. На руках у Нєзнайкi золотi гайки. З усiх карманiв стирчать пачки грошей.
Мальвiна (сама до себе). Ето пiздєц.
Слєдом за Нєзнайкой iде Сiнєглазка. Пiд очима в неї бланжi. Сама вона п'яна, раскована, смердюча i нiкому, крiм Незнайки не нужна.
Сiнєглазка.Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться принєсла!
Нєзнайка (с прибалтiйським акцентом). Послушай, Сiнєглазка, я тєбя прошу:
Сiнєглазка.От'єбiсь! Надоєл! Дурак! (Iгрiво.) Рєбята:
Нєзнайка.Сiнєглазочка, что я таково сказал?
Мальвiна (до Нєзнайки). Простiтє, у вас такой прiятний акцент: Ви нє нємєц, случайно?
Нєзнайка.Нєт, я с Прiбалтiкi.
Мальвiна.Ах, как iнтєрєсно, скажiтє мiнє своє iм'я.
Нєзнайка.Нєзнаускас. Простiтє мєня, я сєйчас. (До Сiнєглазки.) Сiнєглазочка, можно тєбя на мiнутку, пройдьом до уборной, i назад.
Сiнєглазка i Нєзнайка iдуть в просторну уборну, звiдки в самом скором врємєнi доносяться противнi женськi п'янi матюки i звуки ляпасiв.
Мальвiна.Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчiна!
Буратiно.Мальвiна, вони в сральню пiшли, а ми давай в ванну пойдьом.
Гурвiник.Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Шапочка iщо з утра сидiт.
Мальвiна.Отстаньтє от мєня, кобєлi протiвнi! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)
З уборной чути крики Сiнєглазки: «Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!». Чути знову ляпаси i опять ридання. Женскiй плач звучiт в унiсон красиво i мощно. Його звуки будять Самодєлкiна, матроса торгiвельного флоту, i Карандаша, художника-китчмена.
Самодєлкiн (скида з себе Артемона). Ха-ха, дєвушкi ридають, матроси смiються. (До Карандаша.) Антонiо, падйом! Iлi в тєбя собаку кинуть?
Карандаш.Не трогай, вона заразная. I вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратiну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де iкебана? Щас всє пойдут нахуй.
Самодєлкiн.Ха-а. Не хуя не знаєте про матросiв, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антонiо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.
Карандаш.Шо за Антонiо? Меня Карандаш звуть.
Самодєлкiн.Ну, считай, шо ти довиябувався.
Самодєлкiн швиря собаку Артемона в рило карандашу. Артемон i Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Вiн тихо плаче. Вiн сидить, охопивши голову двома руками i плечi його трясуться. При цьому весьолiсть Самодєлкiна сягає вищого рiвня.
Самодєлкiн (дико реве). Iiiiiй скажуть она заридає:
Самодєлкiн реве i танцює чочотку. З уборної раком вилазить вiдпизжена Сiнєглазка.
Сiнєглазка (стоячи раком). А волни бєгут от вiнта за кормой!
Карандаш.А зараз всi на хуй пойдуть.
Гурвiник.Дайте менi жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.
Сiнєглазка стоїть раком на пiвдорозi мiж уборною i общею залою. Вона блює i спiває. З вани чути веселi звуки, iздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопцi гуляють. Не приймають участi в веселощах тiльки плачущий Нєзнайка, Мальвiна i Пєтрушка, мовчазний карлiк в кепкє. Мальвiна пiдходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечi i пестить його.
Мальвiна.Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом i будєм щаслiви.
Нєзнайка, кайфуючи, що його пожалiли, з усiєю силою б'є головою в стiну i ридає ще громче.
Мальвiна.Ну-ну, нє надо, она вас нє стоiт. Нє надо, хорошiй мой. (Iгриво.) А то єслi ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотiтє етого?
Вiдповiддю їй служать удари голови об стiнку.
Сiнєглазка (iкаючи). Вже всю штукатурку оббив, пiдарас.
Карандаш.Буратiно, я сказав, пiди ото, що Сiнєглазка наблювала, пiдмети i пiдбери штукатурку! Це твої друззя, я їбу ваще, шо такоє?!
Гурвiник (знiма з стiни гiпсового пiрата). Жид? Шо мовчиш? Хрясь!
Пiрат-жид пада на пiдлогу i розбивається. Карандаш стовпiє.
Гурвiник (до Карандаша). Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?
Карандаш (злякавшись). Нє, я — украiнєц.
Самодєлкiн (танцює чочотку). Такий, як я китаєць.
Входить Красна Шапочка одягнута в красiву резинову красну шапочку i бiльш нi в що. Вона красива, гола, мокра i лiнива.
Красна Шапочка.Я так устала, тут такой шум. Буратiно, дружочєк, я хочу посмотрєть тєлєвiзор.
Читать дальше