В вагонi раздається тваринний регiт.
Голос Альфреда Юхимовича.Саме в цю хвилину, мої друзi, до вас приходить довгожданна ерекцiя.
Голос Назара Сивухи.А якщо не приходить, Альфреде Юхимович? Тода що робить?
Голос Омеляна Косопизда.Тогда надо воду злiвать!
Входить Люда, вдягнута вагонною провiдницею, в руках у Люди поднос iз їжею. Вона разкручує дрiт на дверях, вiдчиняє iх i зникає у темнiй пащi товарного вагону.
Голос Омеляна Косопизда.Скiлькi тєбя ждать можно, курва!
Голос Харитона Уйобищенки.Знов макарони, блядь!
Голос Альфреда Юхимовича.А бацили шо нема?
Голос Назара Сивухи.Та не чавкай, ти — чучундра! Голос Магарича чавкає.
Деякий час з вагону долинає тiльки чавкання, стукiт алюмiнєєвих ложок та реплiка Омеляна Косопизда «Давай компот на хуй!». Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сивухи — «Люда, ти готовая?», та якесь таємниче шарудiння. За декiлька хвилин Люда виходить з товарного вагону, держачи акуратно складенi стойкою забрудненi алюмiнiєвi пуломиски. Вона поправляє зачiску, надiває формєний бєрєт i закручує дверi на дрiт. З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув i веселий регiт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно i весело. Входять Гаврюша Обiзянов i Степан Срака, поглибленi в свої iнженернi папки i розрахунки. Вони зайобанi i закомплексованi.
Гаврюша Обiзянов.По нашим даним, якщо будiвництво не наєбнеться зараз — воно обов'язково наєбнеться в наступному кварталi.
Степан Срака (налякано). I шо тогда будєт, Гаврюша?
Гаврюша Обiзянов (спльовує). Тюрма на хуй!
Голос Альфреда Юхимовича.Так от, друзi мої, єслi с женщiной правильно обращаться, то она становiтся уже не жєнщiной, а сiмфонiєй етого, как єго:
Голос Магарича.Брамса!
Голос Альфреда Юхимовича.В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув!
З вагону знов чути як хтось сито ригнув, i голос Омеляна Косопизда — «Макарони блядь!»
Степан Срака (пошепки). От дє кайф ловлять!
Гаврюша Обiзянов (до Люди). Хто там у тебе?
Люда.Митцi.
Гаврюша Обiзянов.Якi митцi?
Люда.Разнi. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик — пацан єщьо.
Степан Срака.I шо вони роблять?
Люда.А макарони їдять! У суботу i недiлю замiсть компота — кохве, горiлку по святах.
Гаврюша Обiзянов.А бацила?
Люда.Бацилу раньше давали, щас нi.
Степан Срака (рiшуче). От все одно — заєбiсь жизнь! (До Люди). Вiдкривай, блядь!
Люда.А може не треба — вони битись будуть!
Степан Срака.Та одiн хуй — раз живьом! Эх жизнь хуйовая!
Степан Срака i Гаврюша Обiзянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди i вiдкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на мордi: «Террористи хуєвi!»]
Степан Срака.Пустiть друзi! Ми бiльше не будемо!
Голос Магарича.Тобi, я бачу, мало пизди получить, — ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий дверi — бздить!
Степан Срака.Хлопцi, єбiть куди хочете, тiки пустiть — парашу буду виносить, бля буду!
Голос Харитона Уйобищенки.А шо, можна пустить, хлопцi — воно, iнженер, як цуценята — скавучить, то так весело робиться, а набридне — придушим та й викинем к хуям!
Альфред Залупенко.Правильно, хлопцi — нехай лiзе.
Омелян Косопизд.Чєловєк чєловєку — друг, товарищ i брат.
Гаврюша Обiзянов i Степан Срака залазять до товарного вагону i зникають в пiтьмi. Люда знову закриває дверi на дрiт.
Голос Магарича.А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш — я тобi гланди через сраку вирву!
Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.
Голос Альфреда Юхимовича.На чьом ми зупинились, господа?
Назар Сивуха.На сiмфонiї Бpамса.
Альфред Юхимович.В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно i занотовуйте до цитатника, бо ви нiхуя iще жизнi не знаєте! От вчора, пiсля вечерi, вам звонила якась лярва — мов так i так, кидай усе — приїзджай їбати! Так шо ви зробили? — Весь затрусилися мов скажений i давай у дверi гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Косопизде. От щоб ви зробили на мiстi пана Сивухи?
Голос Омеляна Косопизда.Та я б її вбив!
Альфред Юхимович.Чули, пан Сивуха? Шо неясно?
Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?
Читать дальше