Юрій Винничук - Міфи та легенди українців

– Та й набрид же ти, – каже, – з тією їжею. Та що вже з тобою говорити, піди, там, недалечко від села, пасеться свиня, – оту й з’їж.

Пішов.

– Здоров, свине.

– Здоров.

– Казав святий Юрій, щоб я тебе з’їв.

– А що ти таке, що ти будеш мене їсти?

– Вовк!

– Брешеш, – собака.

– Ні, – каже, – вовк.

– Хіба ж, – каже, – вовкові їсти нічого?

– Нічого, – каже.

– Коли ж, – каже, – нічого, то сідай на мене, я тебе повезу на село. У нас тепер вибирають усяке начальство, – може, й тебе виберуть.

– Чи так, то й так. Вези.

Сів на свиню. Прибіга в село, а свиня як закувіка – аж вовк перелякався.

– Чого се ти, – каже, – кричиш?

– Та це ж я, – каже, – скликаю громаду, щоб тебе швидше вибрали за начальство.

Коли це люди як сунуть з хат з кочергами, з рогачами, з лопатами… Хто що запопав. У вовка аж дух сперло од страху. От він потихеньку до свині:

– Скажи, чого це так багато народу біжить?

– Та це ж, – каже, – для тебе.

От народ як зсадив вовка, як почав періщити, то вже йому й їсти перехотілося – насилу живий вирвався.

Як дремене, та прямо до святого Юрія.

– Святий Юрію, – каже, – милостивий. Дай чого-небудь хоч крихітку попоїсти, а то от-от кінець віку.

Святий Юрій каже:

– Піди, там он іде кравець. Нападеш на нього та й поживишся.

Ледве потопав вовк. Перестріва на дорозі кравця:

– Здоров, чоловіче.

– Здоров.

– Казав святий Юрій, щоб я тебе з’їв.

– А що ти таке, що станеш мене їсти?

– Вовк, – каже.

– Брешеш, – собака.

– Ні, – каже, – їй-богу вовк.

– Та й малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю.

Та як укрутить у хвіст руку – і давай міряти аршином! Міряв його, міряв – уже тому вовкові й дихати не хочеться, а він усе міряє. Та приказує:

– Аршин вздовж, аршин впоперек!

Доти міряв, поки й хвіст у руці зостався. Вовк як чкурне! Та годі вже до святого Юрія, побіг до вовків:

– Вовчики-братики, таке й таке лихо.

Вони давай гнатися, давай гнатися за тим кравцем. Що тут у світі робить? Той бачить – біда. Аж стоїть дерево. Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. А вовки так те дерево й обступили та аж зубами клацають… Куций і каже:

– От як ми зробимо: я стану насподі, а ви всі на мене, усі на мене, один зверх другого, аж поки досягнемо вражого сина…

Стали вони один зверх одного – така драбина. От уже одному вовкові стати і кравця дістати. Кравець бачить, що непереливки, та й каже:

– Понюхаю хоч напослідок табаки.

Тільки-но понюхав, та як чхне:

– Апчхи!

А спідньому вчулося, що той верхнього міря та каже: «аршин!» Та як пирсне відтіля, а вовки як посиплються наниз, та драла…

Зліз тоді кравець з дерева та й пішов собі безпечно додому. Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. І я там був, мед-пиво пив, по бороді текло, а в рот не попало. От вам і казка, а мені бубликів в’язка, мені колосок, а вам грошей мішок.

Андрій навчав у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, дізнався, що неподалік Дніпрове гирло. І рушив у Дніпрове гирло. Звідти поплив угору по Дніпрі та принагідно прийшов і став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним:

– Чи бачите ці гори? На цих горах возсіяє благодать Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков.

І піднявся на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром.

Були три брати: один на ім’я Кий, другий Щек, а третій Хо-рив, і їх сестра Либідь. Кий жив на горі, де сьогодні спуск Боричів, Щек жив на горі, що сьогодні зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, яка назвалася Хоревиця.

Вони побудували місто в ім’я свого найстаршого брата і назвали його Київ. Навколо града був ліс і великий бір; вони ловили в ньому звірів. Були-бо мудрі й розумні. Називались полянами, а від них походять поляни в Києві і донині.

А деякі, нетямущі, говорили, що Кий був перевізником, бо біля Києва був перевіз тоді з того боку Дніпра; тому й казали: на перевіз на Київ. Якби Кий був перевізником, то не ходив би до Царго-рода. Але цей Кий княжив у своєму роді.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.