Іван Франко - Із секретів поетичної творчості

Йдеться про видання: Wielands Werke. Zweiter Teil. Herausgegeben von H. Prohle. Berlin und Stuttgart, О. J., що виходило у серії «Deutsche National-Literatur». II том відповідав № 52 цієї серії.

Відкривачами невідомого (нім.).

Міцкевич Адам Бернард (1798-1855) — польський поет і діяч національно-визвольного руху.

Я не добираю рим, не складаю літер, усе написав так, як тут до вас кажу. Тільки вдарю себе в груди, і відразу вибухає потік слів, а якщо в тій течії блисне іскра божа, то вона не наслідок розуму і не плід мрії — я прийняв її від бога на крилах натхнення (польськ.).

Йдеться про видання: Кобзарь Тараса Шевченка, частина друга. Львів, видання Товариства імені Т. Шевченка, 1893. Тут і далі І. Франко посилається на це видання.

Шопенгауер Артур (1788-1860) — німецький філософ-ідеаліст. Його вчення пройняте волюнтаризмом, ірраціоналізмом, песимізмом.

Гартман Едуард (1842-1906) — німецький філософ-ідеаліст, вважав, що у творчому процесі свідомість не відіграє значної ролі

Фехнер Густав-Теодор (1801-1887) — німецький вчений, філософ-ідеаліст. Засновник психофізики, що мала значний вплив на розвиток експериментальної психології.

Вундт Вільгельм (1832-1920) — німецький фізіолог, психолог, філософ-ідеаліст, один із засновників експериментальної психології. Використовуючи нові для тогочасної науки дані з праць В. Вундта, а також Штейнталя, дю Преля, І. Франко підпадав іноді під вплив їхньої ідеалістичної методології.

Дессуар Макс (1867-1947) — німецький естетик і психолог. Засновник ідеалістичної теорії естетики, що дістала назву «загальної науки про мистецтво». Тут І.Франко згадує його книжку «Подвійне Я» (1896).

Йдеться про статтю австрійського психолога Макса Бенедикта «Des rapports existant entre La Folie et la Criminalite», текст якої з помітками І. Франка зберігається в його особистій бібліотеці.

Крез (бл. 560-546 до н.е.) — останній цар Лідії. Ім'я Креза, якого вважали найбагатшою людиною свого часу, стало синонімом дуже заможної людини.

Йдеться про статтю австрійського прозаїка і драматурга Франца Грільпарцера (1791-1872) із циклу його «Додатків до автобіографії», вміщену у виданні «Franz Grillparzer. Samtliche Werke. Herausgegeben von Albert, Zipper. Bd. 5. Leipzig, 0. J., c. 270.