Іван Франко - Із секретів поетичної творчості

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Леметр Жюль Франсуа (1853-1914) — французький буржуазний критик і письменник, представник імпресіоністичної школи в літературознавстві. Член французької Академії (з 1896р.).

Йдеться про есе Леметра у збірнику «Сучасники» (1886-1889).

Бар Герман (1863-1934) — австрійський буржуазний письменник і літературний критик. Один із теоретиків експресіонізму.

«Die Zеіt» — громадсько-політичний і науково-мистецький тижневик ліберального напряму. Видавався у Відні у 1894-1904 pp.

Арістотель (384-322 до н. е.) — старогрецький філософ і вчений, ідеолог античного рабовласницького суспільства. У творах розробляв проблеми філософії, логіки, психології, природознавства, історії, політики, етики, естетики.

Нізар Дезіре (1806-1888) — французький історик літератури. Автор «Histoire de la litterature francaise» (1844-1861), «Souvenirs» (1888).

Tен Іполит (1828-1893) — французький філософ-позитивіст, в літературознавстві — представник культурно-історичної школи.

Так мені подобається (лат.).

У даному випадку І. Франко виявив слабку обізнаність з художнім аналізом літературних творів у працях російської революційно-демократичної критики. Проте в цій роботі він визнавав політичне і соціальне спрямування статей Добролюбова і Чернишевського про літературу.

Натхнення, навіювання (лат.).

«Ріг-Веди» — пам'ятка давньої індійської літератури і релігії. Складена не пізніше VI ст. до н.е.

«Зенд-Авестіа» — збірка «святих» текстів міфологічного та релігійного змісту, написаних давньоіранською мовою.

Павсаній (II ст. до н.е.) — давньогрецький історик і митець, автор «Описів Еллади».

Овідій Публій Назон (43 р. до н.е. —17 р. н.е.) — римський поет, автор «Метаморфоз», «Скорботних елегій», «Героїнь» (Послань).

Йдеться про видання творів Гомера: Epigrammata et Batrachomachia. Homero vulgo attributis. Ex recensione Augusti Baumeister. Lipsiae, 1874.

Йдеться про працю німецького вченого Едуарда Целлера «Grundriss der Geschichte der griechischen Philosophic» (1880).

Платон (428-348 до н.е.) — грецький філософ-ідеаліст, у творах якого, зокрема в «Діалогах», естетичні ідеї посідають чільне місце.

Ціцерон Марк Туллій (106-43 pp. до н.е.) — римський оратор, політичний діяч і письменник.

Демокріт (бл. 460-370 до н.е.) — грецький філософ-матеріаліст, один із засновників атомістичної теорії побудови матерії. Розробив також деякі питання естетики й мовознавства.

Бо Демокріт заперечує, що без божевілля великим не може бути поет (лат.).

Геродот (бл. 484-425 до н.е.) — грецький історик. У творі «Історія греко-перських війн» широко використав стародавні міфи й легенди.

Гесіод (VIII-VII ст. до н.е.) — грецький поет, автор дидактичних поем «Роботи і дні», «Теогонія» («Походження богів»).

«Sturm und Drang» («Буря і натиск») — літературний і суспільний рух у Німеччині 70-80-х років XVIII ст., спрямований проти абсолютизму та деспотизму монархії. Назва походить від п'єси Ф. Клінгера «Буря і натиск» (1776).

Я починаю опівночі, схоплююсь, як божевільний, з постелі; ніколи ще мої груди не були сповнені більшого натхнення, щоб оспівати вічного мандрівника (нім). — Ред.

Йдеться про видання: Goethes Werke. Funfter Teil. Herausgegeben von H. Dflаzer. Berlin und Stuttgart, 0. J., що виходило у серії «Deutsche National-Literatur», яку видавав Йозеф Кюрхнер. Порядковий номер V тому творів Гете у цій серії — 86.

Миле божевілля (нім). — Ред.

Йдеться про фантастичну поему німецького письменника-просвітителя Кристофора-Мартіна Вiланда (1733-1813).

Ще раз осідлайте мені, музи, Гіпогрифа для їзди в стару романтичну країну. Як любо грає в моїх звільнених грудях миле божевілля! Хто пов'язав моє чоло магічною пов'язкою? (нім.).