Бгаґавад-ґіта

29. Хто бачить той дух, той сприймає його, наче чудо,
І той, хто не бачить, теж чудом вважать його буде.

30. Той дух невразливий, яке б не прибрав собі тіло,
Не гине й тоді, коли кості на попіл зотліли.

31. Кинь сумніви пріч, хай обов’язок править тобою,
Бо ж кшатрій народжений для справедливого бою.

32. Як праведні йдуть у відкриті ворота до раю,
Так радісно кшатрій до правого бою ступає.

33. А в бій справедливий не хочеш іти — коли воїн —
Порушиш закон і зневаги лиш будеш достоїн.

34. Наймення твоє буде вічним презирством укрите,
Вже ліпше умерти, ніж славне імення зганьбити.

35. Подумають вої: «Зі страху утік із-під стягу»,
І їхня повага до тебе перейде в зневагу.

36. Презирства слова про ганьбу твою будуть летіти,
Як стріли ворожі — чи є щось ганебніше в світі?!

37. Убитий — на небі, живий — на землі, в насолоді.
Ставай же до бою, вагатися, витязю, годі:

38. Як рівних, прийнявши поразку, а чи перемогу,
Готуйся до битви, й гріха ти уникнеш тяжкого.

39. Я докази йоґи тобі розтлумачив не марно:
Учиниш, як йоґин, — розправишся з путами карми.

40. Бо часткою дгарми — хай буде вона й невелика —
Врятуєшся — запам’ятай — од великого лиха.

41. Рішучість думок — то спонука на вчинки священні,
Постійне вагання лиш сумніви плодить нікчемні.

42. Не мудрий, хто ведам присвятить слова велемовні,
Гадає, що веди — єдині закони верховні.

43. Такий вимагає для себе за зливи словесні
Тут — блага земні, а по смерті — блаженства небесні.

44. Хто прагне утіх або рветься до влади підступно,
Тим радість самадгі ніколи не буде доступна.

45. Знай, Арджуно, ведам доступні три ґуни (три стани),
Ти ґуни відкинь — і двоїтися розум не стане.

46. Нащо тобі різних криниць — з океану черпнув ти,
Яка тобі користь од вед, коли брагмо збагнув ти.

47. Нехай тебе діло веде, а не користь від діла,
Корисливість зникне — і лінь не пристане до тіла.

48. Із йоґою будь — і настане до діла відвага
На вдачу й невдачу, бо йоґа — це ж є рівновага.

49. Кинь користолюбність, слугуючи Господу ревно:
Нікчемний, хто вигоду звик чатувати недремно.

50. Провини й заслуги відкинути мудрий зуміє,
Він прагне до йоґи, бо йоґа — мистецтво у дії.

51. Хто вигоду, ділом здобуту, рішуче відкинув,
Той пута народжень порвав і в блаженство поринув.

52. Коли подолає твій розум блукання пропащі,
Назавжди відкине омани заплутані хащі.

53. Як розум спокійно обійде фальшиві дороги,
Утвердишся ти в спогляданні і прийдеш до йоґи».

54. «А як же пізнати стійкого у йозі? Навчи-но.
Як ходить він? Що він говорить? Який його вчинок?»

55. Так Арджуні Крішна сказав: «Хто зневажив бажання,
Хто, стійкість здобувши, заглибився у споглядання,

56. В біді не здригнувся, згасив задоволення, спрагу,
Хто пристрасть зборов і не знає ні гніву, ні страху,

57. Не відає втіхи, ні горя, ні болю й тривоги —
Такий от шукає до йоґи прямої дороги.

58. Стійкий, хто чуття від предметів чуття відвертає,
Як тіло своє черепаха у панцир втягає.

59. Для того, хто вищого прагне, зникають предмети,
Лише залишається смак — пізнавати прикмети.

60. Бо навіть подвижник — він знає, що гоже й негоже, —
І той почуття свої стримати часто не може.

61. Хто їх вгамував, той у дусі міцний, а не в тілі,
Він, сидячи навіть, прямує до вищої цілі.

62. Хто пристрастей раб, той не зможе уникнути лиха:
За пристрастю слідом прямує пожадлива пиха.

63. Пожадливість сплоджує гнів — смертоносну загрозу,
Що пам’ять туманить, ясний скаламучує розум.

64. Хто пристрастей світ омине, не здригнувшись чуттями,
Хто Господу серце вручив — ясність духа дістане.

65. Хто пан над чуттями, того не ляка невідомість,
У того для блага просвітлена духом свідомість.

66. Без розуму творчої думки знайти не удасться,
Без думки — спокою, без спокою — ладу і щастя.

67. Того ж, хто утіхам готовий довірити серце,
Свідомість заносить, як вітер на водах суденце.