Автор невідомий: Літопис Руський. Київський літопис

Ярополка Юрійовича, сина Юрія Ярославича; жона Ярополка невідома.

В Іп. І Хл. хибно «Итогды», «итогда».

В Іп. І Хл. хибно «во Воротцехь», «въ воротцѣх»; «воропъ» — напад, несподіваний наїзд.

Город цей, отже, належав чорно-клобуцькому ханові Кулдюру. Де він був розташований — точно невідомо. Але з тексту ясно, що стояв він на дорозі, по якій Ростислав Рюрикович їхав із Торчського до Протолчів на Дніпрі, і при цьому нижче від Канева, на крайньому рубежі Руської землі. Ця обставина і вивчення давніх доріг дають підставу гадати, що кочівницький город Кулдюрів міг стояти на лівому березі річки Тесмені (Тясмину) в районі нинішньої Сміли; ця гіпотеза підкріплюється тим, що тут виявлено курганний могильник і кургани кочівників цього періоду.

Цей Ростислав Ярославич був, за Лавр., одружений зі Всеславою (за Любецьким синодиком, можливо, Євпраксією), дочкою Всеволода Юрійовича; за Новг. І, він мав меншого брата Ярополка-Гаврила, одруженого, за Любецьким синодиком, на Василисі; за Татіщевим, у Ростислава був іще один — сумнівний — брат (Ігор).

В Іп. І Хл. хибно «Добра».

Постриги — обряд, яким урочисто відзначали перехід дитини у хлоп’ячий вік; тут Ярославу (за Лавр., його хрестильне ім’я — Федір) минуло три роки; в Іп. І Хл. хибно «постѣгы», «подстягы».

За Лавр., у 1215 (1216) р. Володимир одружився з невідомою на ім’я дочкою Гліба Святославича; її з дітьми та іншими людьми спалили татари в Суздалі 7 лютого 1238 р.

В Іп. І Хл. не вияснене точно слово «билинча»; за змістом виходить, що Бурчевичі побоювалися невигідного для них повороту справи.

Жона Мстислава Давидовича невідома.

В Іп. «въ Роговъ», у Хл. виправлено на «в Корачевь».

Оскільки Святослав Всеволодович помер 27 липня (похорон, отже, відбувся 28 чи 29), а княжі столи претенденти захоплювали після смерті попередника негайно, то ясно, що Рюрик, який перебував тоді у Вручому (за якихось 190 км) , прибув до Києва 1 серпня, приурочивши приїзд до свята Маккавеїв.

Див. прим. 1 до 1177 р.

Жона Всеволода Мстиславича невідома.

Малолітніх синів недавно померлого Казимира II Справедливого — Лешка Білого та Конрада І.

Див. прим. 2 до 1074 р.

Дев’ятий час (церковний) — проміжок між 16–18 (включно) годинами дня; оскільки далі говориться, що землетрус стався «на обідні», то виходить, що це трапилося наприкінці 15 — на початку 16 години.

Або, можливо, когось іншого із п’яти братів, але далі Олег та Гліб діють спільно.

Отже, дочка Ярослава Всеволодовича була жоною Давида Ростиславича.

В Іп. І Хл. помилково «потаены»; у Воскр. «потоптаны».

В Іп. І Хл. хибно «испроси оу Бориса оу Дрюютьского (дръютьскаг) князя Мьстислава Романовича».

На ім’я тут називає цього Давидового зятя Никон.; значить, дочка Давида Ростиславича була жоною Ростислава Святославича.

Жоною «буй-тура» Всеволода була, як доводять, Ольга, дочка Гліба Юрійовича, внучка Юрія Володимировича; за Новг. І, відомий його, очевидно, син Святослав, князь трубецький.

До города Володимира-Волинського.

Оскільки з п’яти синівців (племінників) Ярослава Всеволодовича, синів Святослава Всеволодовича, Олега і Гліба залишили в Чернігові, то в похід пішло двоє із решти (Володимир, Всеволод, Мстислав); під браттям тут можуть матися на увазі якісь інші князі, бо жодного рідного брата в Ярослава у цей час не було, а двоюрідний лише один — Ігор Святославич.

Себто, наразив на спалення Ольговичами.

За Лавр., жоною Ярослава (за актовими печатями, його хрестильне ім’я — Михайло) Володимировича була своячка Всеволода Юрійовича; за Татіщевим, її ім’я (Олена) і вона була сестрою Всеволодової першої жони, осетинки (ясині) Марії; за Новг. І, Ярослав мав невідому на ім’я дочку, сина Ізяслава-Михайла, другого сина (невідомого на ім’я) і третього — Ростислава.

В Іп. «априля во 24», у Хл. «априля въ 23»; день пам’яті Георгія (Юрія) Побідоносця відзначається 23 квітня (див. ще прим. І до 1175 р., про хронологію в межах доби); за актовими печатями, друге ім’я Давида Ростиславича — Гліб.