Автор невідомий: Літопис Руський. Київський літопис

У Новг. І «июня въ 14»; у Лавр, «в суботу 50-ю»; отже, помер Мстислав Ростиславич (за актовими печатями, його хрестильне ім’я — Федір) у ніч із п’ятниці на суботу, з 13 на 14 червня 1180 р.

В Іп. І Хл. помилково «Всеволода».

У Татіщева додано: («волосся мало, тільки на потилиці мав»}.

В Густ. І в Татіщева дочка великого князя польського Казимира II Справедливого названа Марією (в Любецькому синодику — Анастасією, а Всеволод — Данилом) і поєднана, вважаємо, з іншою Марією (за Татіщевим — (Агафією)), дочкою Мстислава Володимировича, удовою Всеволода Ольговича, про смерть якої ідеться тут же, через два абзаци.

Ім’я з Татіщева; в Любецькому синодику вона має ім’я Євдокія, а Володимир — ім’я Борис.

В Іп. хибно «дѣломъ», у Хл. «діаволом».

Далі в Іп. виступатиме її молодша сеогра Верхуслава, за «Києво-Печерським патериком» — Анастасія; з Лавр. відомі дві старші сестри Збислави — Олена і Всеслава (за Любецьким синодиком — Євпраксія?); отже, друга (чи третя) дочка Всеволода Юрійовича невідома.

В Іп. І Хл. 6687 р. пропущено.

Значить, дочка Святослава Всеволодовича була за Романом Глібовичем; ім’я її невідоме.

Тобто, серед нащадків Володимира Мономаха (див. ще прим. 10 до 1147 р.).

В Іп. хибно «дро», у Хл. «добро».

Роман Ростиславич (за актовими печатями, його хрестильне ім’я — Борис) уподібнюється до Бориса-Романа Володимировича, якого разом із братом Глібом-Давидом забито 1015 р. за наказом Святополка Ярополковича.

У Татіщева маємо світський аспект характеристики Романа Ростиславича: («Він був вельми навчений усяких наук, а оскільки він сам честь, славу і багатство зневажав, неправди тяжко ненавидів, то, хоча в молодості багаторазово хоробрість проявив і вельми сильним був, війни він ненавидів, хіба що примушений [до цього] був. Так він часто у бесідах братів своїх і вельмож цього повчав і до учення молодих людей спонукав, влаштувавши для цього училища, і вчителів — греків і латиністів — своєю казною утримував, і не хотів мати священиків невчених. І так на це він маєтність свою вичерпав, що на погреб його смольняни примушені були давати срібло і куни, скільки хто хотів. А що всі народом його любили, то зібрали таку силу, що більше було, ніж князеві в рік приходило»).

У «Слові о полку Ігоревім» згадується ще інший брат Брячислава (жона його невідома) — Ізяслав, а також Всеволод, невідомий з інших джерел; безсумнівно, що Володша літопису — це і є Всеволод.

Микула Володшич (Всеволодович) відомий лише через своїх синів — Всеслава та Ізяслава: жона його теж невідома.

В Густ. під 1160 р. згадується Глібів брат, як вважають, Всеслав із Полоцька.

В Іп. І Хл. хибно «по Лобьскоу», «в подлобьскоу».

Ідеться про військо Мстислава Мстиславича Удатного.

Отже, війська прийшли з Білгорода і з Треполя; щоб перейти на лівий берег Дніпра, треба було переправитися на Вітечівському броді.

Військо Мстислава Володимировича, сина Володимира Метиславича «мачушича».

У Новг. І «на зиму».

Додано з Лавр.

Імена Анастасії і ясині (осетинки) Марфи є в Любецькому синодику, де Гліб має хрестильне ім’я Пахомій, а Мстислав — Пантелеймон.

Галія — різновид великих суден (про насади див. прим. 2 до 1149 р.).

У Лавр. Його ім’я Фома Лазкович.

Тобто жителі болгарських городів Собі, Куля, Темті і жителі узбережжя ріки Ками-Челмати.

Учан — різновид суден.

В Іп. І Хл. хибно «носадѣихъ», «насадех».

Полоцьким єпископом Миколай став трохи пізніше (див. далі).

В Іп. І Хл. хибно «въ 1-ю».

В Іп. І Хл. «Андрѣя»; княже ім’я його було Святослав.

В Іп. І Хл. помилково «въ 13 день въ среду»; у Лавр, «въ 18 день», коли й була середа; правда, середа була 13 квітня 1183 р., але ж тут Іп. відстає на один рік.

При освяченні храму архієреєм покритий дорогою одежею (індитією) престол обв’язується вірьовкою (вервієм), і при цьому так, що з усіх чотирьох сторін вона утворює хрест; довжина цієї «чудовної вірьовки» понад 42 м.