Платон - Іон

Дійові особи діалогу: Сократ, Іон.

Сократ. Здоров, Іоне! Звідкіля ти приїхав до нас? Чи не з батьківщини, з Ефеса?

Іон. Нічого подібного, Сократе, — з Епідавра, зі свята Асклепія.

Сократ. Що? Хіба епідаврійці влаштовують на честь цього бога також змагання рапсодів?

Іон. Аякже! Та й в інших видах музичного мистецтва там змагаються.

Сократ. І що ж? Чи й ми виступали на змаганнях? І з яким успіхом?

Іон. Ми дістали першу нагороду, Сократе.

Сократ. Це прекрасно! Тепер гляди, щоб ми перемогли й на Панафінеях!

Іон. Це й збудеться, якщо Бог зволить.

Сократ. Далебі, Іоне, часто я заздрив вам, рапсодам, заради вашого мистецтва. Бо ваше мистецтво вимагає, щоб ви завжди виступали ошатно вдягненими й виглядали якнайгарніше, причому вам треба постійно мати справу з багатьма чудовими поетами, особливо ж із Гомером, найкращим та найбожественнішим із поетів, і вникати в його мислення, а не тільки заучувати напам'ять його вірші. Як вам тут не заздрити? Адже не може стати добрим рапсодом той, хто не розуміє слів поета, бо рапсод повинен бути для слухачів тлумачем поетових думок. А виконати добре це завдання, не розуміючи того, що говорить поет, — неможливо. Усе це не може не викликати заздрощів!

Іон. Твоя правда, Сократе. Для мене принаймні ця частина мистецтва становила найбільшу трудність; все ж мені здається, що я тлумачу Гомера найкраще з усіх, так що ні Метродор Лампсакський, ні Стесімброт Фасоський ні Главкон, ні хто інший, що жив коли-небудь, не був спроможний висловити про Гомера стільки таких прекрасних думок, як я.

Сократ. Це похвально, Іоне; ти, певне, не відмовиш, поділишся ними зі мною.

Іон. Так, Сократе, справді варто послухати, як я прекрасно відтворюю Гомера; на мою думку, я заслуговую на те, щоб гомериди увінчали мене золотим вінком.

Сократ. Я неодмінно знайду вільний час, щоб послухати тебе. А зараз скажи мені ось що: чи тільки в Гомері ти такий сильний, чи також у Гесіоді й Архілосі?

Іон. Ні, тільки в Гомері. Мені здається, що цього цілком достатньо.

Сократ. А чи є щось таке, про що й Гомер, і Гесіод говорять одне й те ж?

Іон. Гадаю, що є, і навіть багато.

Сократ. Із того ти краще пояснив би те, що говорить Гомер, ніж те, що говорить Гесіод?

Іон. Однаково добре пояснив би те, про що вони говорять одне і те саме.

Сократ. А як із тим, про що вони говорять не те саме? Наприклад, про віщування чи говорять щось і Гомер, і Гесіод?

Іон. Звичайно.

Сократ. Так що ж? Хто пояснив би краще те, що однаково, і те, що по-різному говорять обидва поети про мистецтво віщування — ти чи хтось із досвідчених віщунів?

Іон. Хтось із віщунів.

Сократ. А якби ти був віщуном, то, вміючи пояснити те, що сказано однаково, міг би пояснити і те, що сказано по-різному? Іон. Звичайно, що міг би.

Сократ. То чому ж ти сильний тільки в тому, що стосується Гомера, а в тому, що стосується Гесіода та інших поетів, не сильний? Хіба Гомер говорить про щось інше, ніж усі інші поети? Хіба він не розповідає багато про війну та взаємини між людьми, добрими й поганими, такими, що нічого не вміють, і такими, що щось уміють, про богів, як ті спілкуються між собою і з людьми, про те, що діється на небі та в Аїді, про походження богів і героїв? Чи не це становить предмет поезії Гомера?

Іон. Твоя правда, Сократе.

Сократ. А як інші поети? Хіба вони не говорять про те саме?

Іон. Так, Сократе, але їхні твори не такі, як Гомера.

Сократ. Що ж? Гірші?

Іон. Так, значно гірші. Сократ. А Гомерові кращі?

Іон. Звичайно, кращі, клянусь Зевсом.

Сократ. Чи не правда, милий Іоне, коли, приміром, про число говорить багато людей, а один з них говоритиме найкраще, то, певне, хтось відрізнить того, що найкраще говорить?

Іон. Думаю, що так.

Сократ. Чи не буде це той самий, що відрізнить і тих, що говорять погано, чи хтось інший?

Іон. Той самий, звичайно.

Сократ. Чи не той, хто обізнаний з арифметикою?

Іон. Так.

Сократ. Гаразд. А коли багато розмірковують, яка їжа корисна, і хтось із них буде говорити найкраще, чи тоді розпізнати того, хто говорить найкраще з усіх, може один чоловік, а того, хто говорить найгірше — хтось інший, чи зробить це той самий чоловік?

Іон. Ясна річ, що той самий.

Сократ. Хто ж це такий? Як він називається?

Іон. Це лікар.

Сократ. Отже, зробимо такий висновок: якщо багато людей говорять про одне й те саме, то завжди той самий чоловік розпізнає, хто говорить добре, а хто погано; а хто не відрізнить того, що говорить погано, той, ясна річ, і не розпізнає того, хто говорить добре, коли вони говорять про одне і те саме.