Gala - Чорний Простір

Але важливим було зовсім не це, а те, що весь цей час диктофон в її кишені працював і писав п’яні балачки в усіх портових барах. Данило і Роза одразу зрозуміли, що в цій купі гною цілком можливо знайти справжні перли. Вони віддали належне Прісьчиній винахідливості, покликали Олексу й поділили прослуховування запису на трьох. На кожного випало по дві години…

― Ну що, зробимо висновки, ― Данило поставив перед кожним по чашці кави. ― Дві години п’яних балачок на кожного з нас, візит Шарифа і лист Лєлі дали нам достатньо інформації. Грабували усамці з Синопу. Правда, неясно, який саме Синоп мається на увазі… Їх там шість. Втім, нема різниці. Все одно ці Синопи в одній системі знаходяться.

― Таки усамці ідіоти, я завжди знала, - Роза зітхнула. ― Ну який дурень називає всі планети в системі так само, як і зірку? Ніякої фантазії... Зірка Синоп, планета Синоп-1, Синоп-2, Синоп-3 і так далі…

― Егеж… Зате є ім’я – Ахмет-паша. І Шариф про нього говорив, і на диктофоні було. А цей паша – намісник пашаната Синоп, ну й заодно один з тих, хто тісно пов’язаний з Кафою і тутешньою бандотою. Ну, принаймні кілька бандитів були місцевими, вчора і позавчора гуляли, вихваляючись здобиччю, і один з них продав вантаж фігдостаніума. Але жінок повезли до Ахмет-паші на Синоп. А вже Ахмет-паша буде проводити великі рабські торги в себе в пашанаті. На астероїді Бедестан, це теж десь в тій же системі. Так що усіх наших повезуть саме туди і вони там будуть досить довго знаходитися. Принаймні в розмовах місцевих проскакують чиїсь плани злітати туди за рабами, щоб перепродати потім із прибутком… Є й натяки на незадоволення Хуліо перевантаженням жінок в його порту ― ніби ці уроди йому не сплатили мита за провезення живого вантажу, як вони це називають. Типу за те, щоб він зробив вигляд, ніби цього не бачив.

― А може, з цього можна якось скористатися? ― Роза взялася за підборіддя. ― Було б здорово примусити павуків жерти один одного.

― Ну… твій Мойша зв’язки з місцевими авторитетами має? Ну от хай і підкине їм думку, що Ахмет-паша їх напарив… а нам ніколи цим займатися. Треба тепер до запорогів летіти, за допомогою… Пріська через годину очуняє – і підемо. Як раз в тебе вистачить часу Мойшу провідати.

Розі нічого не залишалося, ніж як погодитися. А Данило, збуджений новинами і більш конкретизованою ціллю, заходився роздумувати, як і що б таке сказати запорогам, щоб переконати їх допомогти. Задача була не з легких…

11.

Зустріч «Мавки» і «Кровожерної Синиці» було призначено неподалік від основної Засіки, яка розташувалася на карликовій планеті з неофіційною назвою Чортомлик. Екіпаж старої вантажівки, яку поспіхом переробили під військовий корабель, вештався у верхньому гіпері вже третю добу, очікуючи на сигнал про прибуття «Мавки». Від нудьги Ласло, колишній флотський сержант, примусив команду займатися фізкультурою, примовляючи, що «бластер добре, а кулаки завжди напоготові». Виклик з «Мавки» застав за віджиманнями майже всю команду. Петро першим кинувся до пульту зв’язку:

― Ура! Данило повернувся!

― Повернувся, повернувся, ― відгукнувся Данило. ― З новинами. Виходьте з гіперу, рушаймо на Чортомлик, тільки габарити ввімкнути не забудьте та гімн транслюйте, а то запороги без питань зарядять з рейлгану.

Всі розбіглися по місцях, пристебнулися. «Кровожерна Синиця», піднявши гіпервесла, вийшла в нормальній космос, розгорнула гравівітрило і прилаштувалася у кільватер до «Мавки». До Чортомлика залишалося дванадцять світових хвилин, або три години ходу. Два кораблі швидко мчали до Засіки, виблискуючи габаритами і заповнюючи ефір на всіх робочих частотах звуками державного гімну. Звісно, повних гарантій не було, що запороги не будуть стріляти – але вже напевно в такому разі вони хоча б зацікавляться, хто до них навідався.

Так і вийшло.

12.

Як тільки до Чортомлика залишилося півгодини польоту, прийшов зовнішній виклик. На екрані з’явився вусатий та чубатий чоловік із сережкою у вусі та кібер-оком, і поцікавився похмуро:

― Яка зараза так, курво, гримить на весь космос? Вошива вантажівка та дрібний експлорер, а гімном телембонять, ніби сам президент заявився.

― А це ми про всяк випадок, щоб ви нас з усамами не переплутали, ― вліз Петро. Запорог зареготав:

― Ну ти, хлопче, як маленький. Усами не ідіоти, гімн врубити будь-який телепень може. А ти скажи – «паляниця».

Петро вигукнув:

― Паляниця! Та ми що, на усамів схожі, чи що?