Олександр Вайсберг - Холодна Гора

Рейхман про Харків лише показав, що за 1937 рік по Харківській області «трійкою» було розглянуто справи на 9 850 чоловік. Із них

засуджено до розстрілу 3 450 чол., а всі інші — до різних строків покарання.

До справи додана копія доповідної записки Рейхмана від лютого 1938 року, адресованої Єжову, в якій Рейхман вказує, що Харківщина ще продовжує бути значно засміченою ворожими елементами.

Він вказує, що ним узято на облік 12 154 чоловік ворожих елементів, із яких намічено до арешту в першу чергу 3 748 чоловік. У зв’язку з цим він просить Єжова виділити додатковий ліміт на Харківську область в обсязі 8 000 чоловік, із них по 1 категорії 3 000 чол., по другій — 5 000 чол.

Цю свою доповідну записку Рейхман на слідстві пояснив таким чином:

У лютому 1938 року в м. Києві скликалася оперативна нарада під керівництвом Єжова, який на цій нараді, заслухавши доповіді з місць, заявив, що по Україні треба ще розстріляти тисяч тридцять. Тоді ж ним було запропоновано скласти додаткові заявки на ліміти, що він і зробив.

Слідство у справі Рейхмана велося в Москві.

Воєнний прокурор ГВП майор юстиції Зиков 7 квітня 1955 р.

Копія вірна: Пом. військового прокурора КВО у Харківській області Полковник юстиції Райхман

Дрешер Григорій Мойсейович (04.10.1905–?)

З 1935 року в Харкові — оперуповноважений, пом. начальника відділення, начальник відділення III відділу ХОУ НКВС. Арештований 21.04.1938 р. Слідство вів Шнайдер. Звинувачений у контрреволюційній діяльності. 28.03.1939 р. справу щодо звинувачення припинено.

Олександр Вайсберг і його домогосподарка Ганна Давидівна Мікало (в книзі Олена). Фото зроблено у деклількох метрах від під’їзду будинку, де мешкав Вайсберг. 1933 р.

Під’їзд будинку, де мешкав Вайсберг (вул Чайковського 14)

Головній корпус, спорудження якого було приурочене до офіційного відкриття інстітуту, яку відбулося 7 лістопада 1930 рорку до 13-з роковін Жовтневої революції. В ньому містілася кріогенна лабораторія, а також кабінети Шубнікова і Вайсберга.

Будівніцтво інстітуту. Малюнок Ольгі Міколаївни Трапезнікової (дружіні Шубнікова).

Іван Васільовіч Обреїмов (08.03.1894 – 02.12.1981) 1928-1932 – перший директор УФТІ.

Семен Аьрамовіч Давідовіч 01.12.1934 – 01.12.1935 – третій директор УФТІ. Доля його невідома.

Олександр Лейпуньский, другий директор УФТІ. 1932 р.

Виступ Олександра Лейпуньского на 4-й Всесоюзній ядерній конференції, Харків 1939 р.

Лев Васильовіч Шубніков (29.09.1901 – 10.11.1937)

Лев Давидович Ландау (22.01.1908 – 01.04.1968)

Віктор Вайскопф (19.09.1908 – 22.04.2002)

Ласло Тісса (07.07.1907 – 15.04.2009)

Фрідріх Гоутерманс (22.01.1903 – 01.02.1966)

Георг Плачек (25.09.1905 – 11.10.1955)

Артур Кестлер (05.09.1905 – 03.03.1983)

Конрад Вайсельберг (25.10.1905 – 16.12.1937)

Фрідріх Ланге (16.12.1899 – 25.07.1987)

Мартин Руеман

Коксохімічній завод (сучасний вигляд)

Парадний під’їзд ДСГО (фото 1939 р.)

Парадний під’їзд ДСГО (сучасний вигляд). Вул Кибальчича 12а.