Олександр Вайсберг: Холодна Гора

В евакуації — старший викладач Об’єднаного українського головного університету (Кзил-Орда, Казахстан).

З 1944 року знову в УФТІ. У 1955 році захищає кандидатську дисертацію.

У 1956 році переводиться під Москву в Менделєєво.

Корець Мойсей Абрамович (12.10.1908–1984)

Народився в Севастополі. Коли йому було 8–9 років сім’я переїхала до Сімферополя. У 1926 році Корець поступає до Ленінградського політехнічного інституту на фізико-математичний факультет. На початок 30-х відноситься його знайомство з Ландау та перші «проби пера» в журналі «Знание — сила».

Будучи на 4-му курсі (1932) Корець завідує кафедрою фізики в Комвузі ім. Сталіна в колишньому Таврійському палаці. Після закінчення фізико-технічного інституту деякий час працює в Свердловському фізико-технічному інституті, потім, на запрошення Ландау, перебирається до Харкова, де обіймає посаду інженера теоретичного відділу і, за сумісництвом, асистента Ландау в місцевому університеті.

В наприкінці 1935 року Кореця було заарештовано і невдовзі звільнено й поновлено на роботі в УФТІ.

У 1937 р Корець слідом за Ландау переїздить в Москву, де в 1938 р. працює в Московському педагогічному інституті.

27 квітня 1938 року був знову арештований і звільнений лише в 1952 році. В кінці 50-х живе в Москві й працює в журналі «Природа».

Рябінін Юрій Миколайович (26.09.1908 — 25.03.1986)

Доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Ленінської премії.

Народився в Петербурзі. Закінчив фізико-механічний факультет Ленінградського політехнічного інституту в 1930 році. З 1927 по 1930 рр. працював в Ленінградському фізико-технічному інституті.

З 1930 року — Українському фізико-технічному інституті. Працював у кріогенній лабораторії Шубникова.

Наукові роботи присвячені фізиці низьких температур. Брав участь в оборонній тематиці. У 1935 році працював старшим інженером ДСГО.

З 1936 року — керівник спецлабораторії в Дніпропетровському фізикотехнічному інституті. У тому ж році переходить на роботу в московський Інститут хімічних і фізичних досліджень.

Торнуєв Дмитро Іванович (1894–?)

Оглядова довідка за архівно-слідчою справою № 12032 на Торнуєва Дмитра Івановича, 1894 р.н., уродженця села Торопець Калінінської обл. росіянин, к/чл. КПРС, з середньою освітою, к. працівник УНКВС у Харківській обл., який до арешту працював заст. нач. сектора кадрів комітету у справах кінематографії і проживав у м. Москві.

Торнуєва заарештовано 10 травня 1941 року УНКВС у Московській обл. за порушення соціалістичної законності в слідчій роботі і 31 травня 1941 р. військовим трибуналом військ НКВС Київського воєнного округу Торнуєв на підставі ст. 206-17 п. «б» УК УРСР був засуджений до вищої міри кримінального покарання — розстрілу.

За вироком Торнуєва визнано винним у фальсифікації слідчих матеріалів і порушенні процесуальних норм при розслідуванні справ про контрреволюційні злочини.

Визначенням Військової колегії Верховного Суду СРСР від 9 жовтня 1941 року вибрана щодо Торнуєва вища міра покарання замінена на 10 років ВТТ.

Архівно-слідча справа № 12032 на Торнуєва зберігається в обліково-архівному відділі УКДБ Харківської області.

18 квітня 1959 року. Помічник воєнного прокурора у Харківській області полковник юстиції Райхман.

Рейхман Лев Йосипович (1901–?)

Оглядова довідка за архівно-слідчою справою № 975092 щодо звинувачення Рейхмана Льва Йосиповича, 1901 р. народження, уродженець м. Чернігів, до арешту — нач. 7 відділу ГУДБ НКВС СРСР.

25 січня 1940 року Військовою колегією Верховного суду СРСР Рейхман за ст.ст. 58-1 «а» і 58-11 КК РРФСР засуджений до ВМП.

Вирок приведено до виконання 26.01.1940 р.

…робота на відповідальних посадах в органах НКВС УРСР, згодом нач. ГУДБ НКВС СРСР у своїй діяльності проводив ворожу роботу, спрямовану на винищення партійно-радянських кадрів і збереження від розгрому контрреволюційних формувань.

Рейхман арештований 24.10.1938 р., на наступний день він уже повністю визнав себе винним.

У судовому засіданні Рейхман також повністю визнав себе винним у всьому, опріч шпигунства, і підтвердив свої свідчення, дані на попередньому слідстві.

Із свідчень Рейхмана видно, що в Харків у серпні 1937 року він був посланий Леплевським із ворожими намірами.

Рейхман у своїх свідченнях розповів про кілька фактів своєї шкідницької діяльності в Донбасі та Києві, однак його ворожа діяльність у Харківській області слідством деталізована не була, за його свідченнями ніхто із арештованих не проходить.