Рафал Земкевич - Спляча красуня

-- Ясно, -- Другий кивнув головою. Даг ніколи не розумів, чому росіяни завжди ходили коло та навколо. – Продовжуйте.

-- Дозволю собі зауважити, що при організації конвою Gingko Foundation ваш французький підрядник припустив кілька фатальних помилок при забезпеченні безпеки операції. Її довірили агенціям, які не в стані виконувати подібні завдання. Останні події – яскравий цьому доказ. На жаль, Європейська Доброчинна Рада займає неймовірно жорстку позицію. Можливо це не мало б такого значення, якби не факт, що ваш французький партнер готується до значно ширшої доброчинної програми, яка охоплює, поміж іншим, переселення дітей з територій з особливо важкою ситуацією до західних країн. Даний конвой є пробним для цієї програми.

Пані Лана Шуйських на мить замовкла, щоб суть її слів дійшла до всіх.

-- Наш клієнт визнав би достатньою винагородою за свої зусилля, -- продовжила вона. – Якби NFG вплинула на свого європейського партнера, щоб саме він став головним місцевим партнером у цій програмі.

Запала тиша.

“Ваші думки?” – з’явився напис на одній з бічних панелей, призначеній для безпосередніх консультацій.

Даг підсунувся до камери, так щоб в її поле зору не потрапили пальці на клавіатурі. Він завжди вважав, найважливіше щоб добитися успіху в житті -- це здатність приймати швидкі рішення.

“Дуже ризиковано, високий зиск, цікаво, -- писав він. – Ринок з високим рівнем криміналізації. Я б не погоджувався без ретельної перевірки, кого вони представляють. Умова угоди: позитивний відгук Східних Миротворчих Сил, без їхньої згоди ризик надто високий, краще навіть втратити конвой. Даг Шлаф.”

Він відкинувся вигідно в кріслі й чекав, поки Другий ознайомиться з всіма думками і відповість пані Шуйській. На бічній панелі він краєм ока слідкував за повідомленнями з конвою.

*

Майору Ступаку довелося зібрати всю свою волю в кулак, щоб стримати гнів.

-- Гаразд, -- повторив він. – Зрозумів. У цій справі ми не виступаємо, як сторона і підлаштовуємося до бажань Святого Миколи.

-- Зрозумій Грубий, -- зітхнув голос у слухавці. Його знали там надто добре, щоб з самого тону не відчути, що він думає. – У нас домовленості з лікарнею і ми повинні їх дотримуватися…

-- Мені забракло кілька хвилин! Та навіть зараз я можу знищити їх за п'ятнадцять секунд.

-- Старий, якщо ти зробиш це так, щоб їм не вдалося висадити в повітря фургон, то чудово. Але якщо вони його висадять, то в лікарні будуть до нас поважні претензії, а розплачуватися доведеться тобі.

З цим було важко не погодитися. За своїх людей він міг помститися будь-коли, а в лікарні, як здається, під загрозою поважні гроші, й не варто їм заважати.

Від Чорного Віражу вони мчали на повній швидкості, пострілами в повітря зганяючи з дороги машини. В ту мить, коли виявилося, що чесняки на пагорбі не відповідають на сигнал і коли Павлік дістав з комп’ютера супутникову фотографію розложеної на могилі гармати, все стало зрозумілим.

Але було надто пізно. Найбільший поспіх вже не міг змінити ситуацію. Перш, ніж БТРи встигли відкрити вогонь, Кольцов пригрозив, що висадить дівчинку в повітря.

-- Чорт, -- пробурмотів Ступак і обірвавши зв'язок, висвітив на забралі шолома план ситуації. Два БТРи він розмістив на протилежних кінцях конвою, так щоб снаряди їхніх гармат якомога швидше досягли всі цілі. З кожної машини висадив по одному підрозділу десантників. Вони вже зайняли призначені позиції біля підніжжя пагорба так, що паркінг виявився оточеним чотирма, розміщеними квадратом, вогневими точками, на відстані кілометра одна від одної. Всі цілі вже кілька хвилин, як були відстежені комп’ютером, ідентифіковані, поділені й введені в програму. На забралах десантників і на екранах стрільців БТРів з’являлися поправки, які вносилися в реальному часі, як тільки котрийсь з краснодонців рухався хоча б на крок. Зрештою, це було неважко. Вони зовсім не крилися, впевнені, що тепер, коли в них заручники, ніхто їм нічого не зробить.

Майора Ступака не залишало враження, що дула гармат, вогнеметів і великокаліберних кулеметів аж дрижать від нетерплячки, щоб засипати кацапів вогнем і свинцем. Це була б стрільба, як на навчаннях, ефектний залп – дві секунди й по справі.

-- Слухайте хлопці, -- сказав майор, включившись на загальну частоту. – Руські боягузи бавляться з нами в кішки-мишки. Ну й нехай. Ми почекаємо. Побачимо, в кого міцніші нерви, в нас чи в цієї банди. У відповідний момент, ми знімемо їх одним залпом. Не втрачайте пильності.