Джордж Оруэлл - 1984

Окрім цього на додачу, будь-яке слово – це знову ж таки стосується та вживається в принципі до кожного слова у даній мові – може бути перетворено на заперечну форму за допомогою додавання афіксу НЕ-, або ж може бути посилено за допомогою афіксу ПЛЮС- , або, задля ще більшого наголосу, ПОДВІЙНОПЛЮС-. Ось, наприклад, НЕХОЛОДНО у значенні “тепло”, у той же час ПЛЮСХОЛОДНО і ПОДВІЙНОПЛЮСХОЛОДНО у значенні, відповідно, “дуже холодно” і “надзвичайно холодно”. Також можливо, як і у сучасній Англійській мові, видозмінювати дане значення майже будь-якого слова за допомогою прийменникових афіксів таких як ПЕРЕД-,ПІСЛЯ-,ВГОРУ-,ВНИЗ-, і так далі. За допомогою таких методів було можливим досягнення спричинення величезного скорочення словникового запасу. Візьмемо, наприклад, дане слово ДОБРЕ, при цьому не має жодної потребі у такому слові як ПОГАНО, відтоді як дане необхідне значення було у рівній мірі добре – насправді,краще – виражено за допомогою НЕДОБРЕ. Усе це було очевидно необхідно, у будь-якому випадку де два слова утворювали природню пару протилежностей, вирішити яке з них вилучити. ТЕМНИЙ, наприклад, може бути замінено за допомогою НЕСВІТЛИЙ, або ж СВІТЛИЙ за допомогою НЕТЕМНИЙ, залежно від того чому надається перевага.

Другою відмінною ознакою граматики Новосуржу була його системність. Підмет,за виключенням декількох винятків, який зазначений нижче усіх змін форми слова(звичайно закінчення) дотримується тих самих правил. Отже, усі дані дієслова що виражають минулий час і дієприкметники минулого часу були цілковито однакові і закінчувалися на –ИЙ. Минулий час дієслова КРАСТИ був КРАСТЕНИЙ, минулий час дієслова ДУМАТИ був ДУМАНИЙ, і так далі цілком у всій даній мові, усі такі форми слів як ПРИПЛИВ, ДАВ, ПРИНІС, СКАЗАВ, УЗЯВ, і т.д., були скасовані та знищені. Усі форми слів у множині створювалися за допомогою додавання –І або –И в залежності від даних обставин. Форми множини від слів ЛЮДИНА, ВІЛ, ЖИТТЯ були ЛЮДИНИ, ВІЛИ, ЖИТТІ. Порівняльні форми прикметників були незмінно творені за допомогою додавання –ІШИЙ, -ЮЩИЙ (ДОБРИЙ, ДОБРІШИЙ, ДОБРЮЩИЙ), неправильні ж форми та формації БІЛЬШИЙ, НАЙБІЛЬШИЙ були заборонені та витіснені.

Єдиними класами слів яким все ще дозволялося неправильно змінювати власні закінчення були займенники, відносні займенники, вказівні прикметники і допоміжні дієслова. Усі вони вживаються у їх старовинному значенні, за виключенням того, що КОГО було обрізано як непотрібне та зайве,а допоміжні модальні дієслова що виражають першу особу однини майбутнього доконаного та недоконаного часу були відкинуті, усі їх вжитки було цілком покрито за допомогою допоміжних модальних дієслів що виражають другу та третю особи однини та множини майбутнього доконаного та недоконаного часу. При цьому також були деякі неправильності у словотворі,що виникали внаслідок потреби у швидкому та нескладному мовленні. Слово яке було складно вимовити, або яке мало схильність бути неправильно почутим, вважалося в силу самого цього факту поганим словом; внаслідок цього час від часу, заради благозвучності, додаткові літери вставлялися у слово або ж архаїчна будова зберігалася без змін. Але дана потреба відчутно проявила себе переважно у зв’язку з Словником Б. ЧОМУ настільки велику значущість було пов’язано з легкою та зручною вимовою це стане більш чітко зрозумілим у даному есе трохи згодом.

ЛЕКСИКОН Б. Лексикон Б складається зі слів які були навмисно та свідомо створені задля політичних цілей: тобто, слова які не лише в кожному випадку мали політичний зміст, але були призначені для нав’язування бажаної розумової соціальної установки тим особам що використовували їх. Без цілковитого та повного розуміння даних принципів Інгсоцу було вкрай складно використовувати ці слова правильно. В деяких випадках вони могли бути перекладені на Старосурж, або навіть на слова узяті із Лексикону А, але це зазвичай вимагало довжелезного переказування і завжди спричиняло до значної втрати певних прихованих значень. Слова із Лексикону Б були певного роду вербальною стенографією, дуже часто пакуючи цілі низки ідей у декількох складах одного слова, і у той же самий час вони були більш точними та переконливими ніж звичайна мова.

Слова із Лексикону Б були в усіх випадках складеними словами. [ Складені слова такі як МОВОНОТ, можна було звісно знайти і у Лексиконі А, але це були лише зручні абревіатури та вони не мали жодного особливого ідеологічного забарвлення.] Вони складалися з двох або більше слів, або частин слів, об’єднані разом у легковимовну форму. Дана підсумкова суміш була завжди іменником-дієсловом, та змінювалася граматично відповідно до даних звичайних правил. Наведемо конкретний приклад: слово ДОБРЕПОМІРКОВ, у значенні, дуже приблизно, “ортодоксальність”, або, якщо хтось обере розглянути його як дієслово, “думати у щиро ортодоксальній манері”. Ось дані граматичні зміни як логічні наслідки: іменник-дієслово – ДОБРЕПОМІРКОВ; минулий час і дієприкметник минулого часу – ДОБРЕПОМІРКОВАНИЙ; дієприкметник теперішнього часу – ДОБРЕПОМІРКУЮЧИЙ; прикметник – ДОБРЕПОМІРКОВИЙ; прислівник – ДОБРЕПОМІРКОВАНО; віддієслівний іменник – ДОБРЕПОМІРКОВАНЕЦЬ.