Джек Керуак - На дорозі

– Якщо ви далі отаке витворятимете, то з'їдете з глузду, але поки це все відбувається – тримайте мене в курсі.

Я вийшов і проїхався до дому тролейбусом, а гори з пап'є-маше Карл0 Маркса червоніли зі сходом величного сонця над східними степами.

Розділ дев'ятий

УВЕЧЕРІ мене потягли в гори, і я не бачив Діна та Карло п'ять днів. Бейб Раулінс позичила на вихідні машину свого колеги. Ми захопили із собою костюми, розвісили їх на вікна і попрямували до Сентрал-сіті: Рей Раулінс за кермом, Тім Грей всівся позаду, а Бейб сиділа спереду. Я вперше побачив Скелясті гори із середини. Сентрал-сіті – старе шахтарське містечко, колись воно вважалося Найдорожчою Квадратною Милею Світу, де старі орли, мандруючи горами, знайшли родовища срібла. Вони за ніч розбагатіли і вибудували собі прекрасний оперний театр поміж своїх халабуд на пологих пагорбах. Туди приїжджала Ліліан Расел, так само як і інші оперні зірки з Європи. Потім Сентрал-сіті стало містом-привидом, аж поки енергій ний Департамент торгівлі не вирішив його відновити. Вони вичистили оперний театр, і кожного літа там гастролювали зірки з Метрополітен-опера. Це була велика відпустка для всіх. Туристи з'їжджалися з усіх усюд, навіть з Голівуда. Ми виїхали на гору й побачили вузенькі вулички, переповнені розфуфиреними туристами. Я згадав мейджорівського Сема – Мейджор мав рацію. Мейджор був там власною персоною; мін для всіх натягував свою велику світську усмішку та щиро охав і ахав від усього.

– Селе, – кричав він, хапаючи мене за руку, – ти тільки-но подивись на це старе містечко. Ти тільки подумай, яким воно було бодай сто, та де в біса, навіть, вісімдесят, шістдесят років тому; у них була опера!

– Ага, – сказав я, розігруючи одного з його персонажі», – але вони тут.

– Вони – сволота, – він сварився і далі втішався всім, попід руку з Беті Грей.

Бейб Раулінс виявилась кмітливою блондинкою. Вона знала про якийсь щахтарський будиночок на околиці міста, де ми, хлопці, могли б заночувати на вихідні; нам треба було лише його почистити. Там також можна було влаштовувати величезні гулянки. Це була стара розвалюха, вкрита сантиметром бруду; там була веранда і колодязь на задньому дворі. Тім Грей і Рей Раулінс одразу засукали рукава, почали прибирати, і ця величезна робота зайняла в них увесь день і частину ночі. Але вони мали відро пива, і все було чудово.

Щодо мене, то після обіду я супроводжував Бейб до оперного театру. Я одягнув костюм Тіма. Лише декілька днів тому я приїхав у Денвер, немов босяк; зараз я був увесь при параді у вишуканому костюмі, з розкішною білявкою, вклоняючись знатним панам і бесідуючи у фойє під канделябрами. Що сказав би Місісіпі Джин, коли б мене побачив?

Ставили «Фіделіо».

– Як прикро! – плакав баритон, піднімаючись із підземелля під гнітом каменя. Я плакав разом з ним. Я теж так бачу життя. Я був настільки захоплений оперою, що на мить забув про перипетії свого божевільного життя і загубив себе у скорботних звуках Бетховена та розкішних рем-брандтівських підтекстах історії.

– Ну, що, Селе, як тобі сподобалась постановка цього року? – запитав Денвер Д. Дол на вулиці. Він контактував із оперною асоціацією.

– Який смуток, який смуток, – сказав я. – Вона абсолютно прекрасна.

– Вам зараз же необхідно познайомитися з членами трупи, – продовжував він своїм офіційним тоном, але, на щастя, забув про це поміж метушні та зник.

Ми з Бейб повернулись до шахтарської розвалюхи. Я зняв костюм і приєднався до прибирання. Це була неосяжна робота. Роланд сидів посеред вітальні, яку вже почистили, і відмовлявся допомагати. На маленькому столику навпроти нього стояла пляшка пива і чашка. Поки ми бігали з відрами води й мітлами, він поринув у спогади:

– Ах, коли б ти тільки міг якось випити зі мною Чин-зано і послухати музикатів Бандола, тоді ти б по справжньому жив! Потім Нормандія влітку: сабо, вишуканий старий Кальвадос. Давай, Семе, – сказав він своєму невидимому другу. – Витягни вино з води, подивимось, чи воно достатньо охололо, поки ми прибирали. – Це було прямо з роману Гемінгвея.

Ми покликали дівчат, які проходили вулицею:

– Ходіть-но, поможіть нам прибирати. Всіх запрошуємо на нашу вечірку.

Вони до нас приєднались. На нас працювала величезна банда. В кінці прийшли співаки з оперного хору, майже всі діти, і теж підключились до роботи. Сонце сіло.

Після робочого дня Тім, Раулінс та я вирішили привести себе в порядок для великої ночі. Ми пішли через усе місто туди, де жили оперні співаки. Посеред ночі було чути початок вечірнього сеансу.