Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

— Мій папаша половину Хрещатика перестриг! —

І голосно промовив:

між тим хвалився мосьє Очінь, кланяючись направо

— Мене, між іншим, на знімальному майданчику

і наліво гостям. — А я далі пішов: усе київське висо-

з мадам Холодною чекають!

ке панство стрижу. Вони без мене — нікуди! Я їм —

— Не сумуй, брате, — поплескав його по плечі

і перманент, і зачіски по-французькому.

кудлатий режисер. — Тут роботи на чотири дні. Гро-

Звісившись з перил, закивав у поважну юрму:

ші добрі платять. Харч — за вищим розрядом. Ла-

— Ваше-сте… Ваше-сте… Мої вітання! Шарман!

бораторія прямо в каюті: проявимо плівку, пока-

Гранд шарман!

жемо товстосумам — і тю-тю! Справжнє мистецтво

«Ваше-сте», звісно, на кивок мосьє ніяк не реагу-

творити!

вало, але хіба то важливо?

Оператор незадоволено похитав головою і закру-

Офіціанти шорошили вуха і пошепки питали у знав-

тив ручку.

ця світського товариства:

— Цього павича відзніми… Крупняком! — шепнув

— А це хто?

режисер і гукнув до капітана: — Активніше вітайте

І той, набурмосившись, мов бойовий півень, гордо

гостей, пане капітане! Вас побачить світ!

відповідав:

Улещений такою перспективою капітан підніс ру-

— Міністр фінансів, пан.. м-м-м… «еспаньйолка» —

ку до козирка, вклонився і замахав поважному

мого виконання! З дружиною мадам Софі: вчора «са-

панству другою рукою, скошуючи око на камеру: чи

харет» мені замовила — дві години вовтузився!

знімає.

— А то? — знову питали офіціанти.

Камера знімала. Публіка повільно рушала вгору

— Де? З «тюрбаном»? Холодний перманент? Це ма-

сходами, віталася з капітаном.

дам Зінаїда Гі, — і знову взявся до поклонів. — Моє

Матроси, підхопивши багаж, проводжали пасажи-

шанування і все таке інше! Феєрично! Беліссімо! —

рів до кают.

і до офіціантів: — Стригтися хотіла — відмовив. Вони

На другій палубі вишикувалися офіціанти та інша

зараз усі стрижуться, бо емансипе…

обслуга.

— Хто? Що?

Звішувалися з перил, витягали шиї. Не часто ж

— Одне слово — вільного поводження… Це ни-

можна побачити стільки поважних людей разом!

ні в моді.

44

45

Пані та панове вервечкою здіймалися трапом і кож-

Не знав мосьє Очінь і поважної купчихи, що потуж-

ного усюдисущий мосьє Очінь знав особисто, з кожним

но пливла по червоному килиму в оточенні трьох чер-

мав спілкування, кожного стриг-голив чи не щодня.

ниць і чотирьох приживалок.

Офіціанти завмирали в шанобі і навіть остраху: ось

І високого пана в чорному макінтоші і капелюсі фа-

з якою людиною доводиться спілкуватися.

сону «Пушкін».

— А ось ті — хто? З папугою?

Замикаючи урочисту ходу, на палубу увійшов ци-

— «Бобрик» — то мосьє Шток — найкращий київ-

ганський хор — зі співами і танцями.

ський ювелір, козяча ти морда невчена!

Посадка закінчувалася.

— Сам ти морда! А поруч — хто?

Останньою трапом промчала юна особа, тягнучи

— Тут усе сімейство: синок — це той, що з папугою.

поперед себе важку валізу, в’язанку книжок і чорний

І дружина — ваше-сте, ваше-сте! — закланявся опа-

медичний саквояж.

систій матроні, — Фіра Гераклівна. Перманент —

Оркестр гримнув туш.

крупний шарман!

Проводжаючі замахали хустками.

— А то, певно, поважний птах…

Пароплав видав потужний гудок…

— Еге ж, це гер Айзен, посол германський… Ва-

* * *

ше-сте, моє шанування! Тужур! Тужур!

І все далі — у такому ж дусі. Усе і всіх знає мосьє

…Обійшовши сірий адміністративний будинок, пере-

Очінь.

слідувач Мусі Петька Шнур (а це був саме він!) кинув

А по-простому — Сидір Очкуренко, цирульня якого на

на березі чоботи і куфайку, пірнув «стовпчиком» у сріб-

Фундуклєєвській, та, що «Зефір та Єва» називається…

лясті хвилі і сильними рухами погріб за той борт па-

Сходиться на палубі публіка.

роплава, де його не могла бачити ані поважна публі-

Крутить ручку оператор.

ка, ані пан капітан із матросами.

Кланяється капітан.

Допливши до борту в оточенні чайок, котрі нахаб-

Сновигають матроси.

но намагалися клюнути його в голову, вхопився за

Гримить військовий оркестр.