Иэн Макьюэн - Спокута

Сталося так, що, відхилившись від того жару, який випромінювала Сесилія, і уникаючи погляду Брайоні, він скерував питання до П’єро, який сидів навскіс від нього й дивився на нього переляканими очима. Хлопчик широко роззявив рота і гарячково шукав відповідь, наче в класі на контрольному опитуванні з історії. Чи це була географія? Чи природознавство?

Брайоні перехилилася через Джексона й торкнулася плеча П’єро, ні на мить не відводячи очей від Робі.

— Лиши його будь ласка, в спокої, — сказала вона гучним шепотом, а потім лагідно звернулася до хлопчика: — Можеш йому не відповідати.

Зі свого кінця столу втрутилася Емілі:

— Брайоні, це було найзвичайнісіньке зауваження про погоду.

Або ти негайно вибачишся, або зараз же відправишся до себе в кімнату.

Щоразу, коли місіс Толліс демонструвала батьківський авторитет за відсутності свого чоловіка, діти вважали своїм обов’язком поводитися так, щоб марність цих зусиль не була помітною. Брайоні, яка в жодному разі не залишила б сестру без захисту, похилила голову й сказала, втупившись у скатертину:

— Прошу мені вибачити. Мені дуже жаль, що я так сказала.

Овочі в накритих салатницях чи на вицвілих споудівських блюдах передавали з одного кінця столу на інший, і такою була загальна неуважність, а чи ввічливе бажання приховати відсутність апетиту, що всі врешті-решт наклали собі і печеної картоплі, і картопляного салату, і брюссельської капусти з бурячками, і зеленого салату під соусом.

— Наш старий буде не дуже задоволений, — сказав, підводячись, Леон. — Це «барсак» 1921 року, але пляшка все одно вже відкрита. — Він наповнив келих матері, потім сестрі й Маршалу, а коли стояв біля Робі, додав: — І цілющий ковток для майбутнього лікаря. Я б хотів почути про цей новий план.

Але відповіді чекати не став. Повертаючись на своє місце, він сказав:

— Я люблю Англію, коли настає спека. Це зовсім інша країна. Змінюються всі правила.

Емілі Толліс узяла в руки виделку й ніж, і всі інші зробили те саме.

— Дурниці, — сказав Пол Маршал. — Назви хоч одне правило, яке б змінилося.

— Добре. Єдине місце в клубі, де дозволено знімати піджаки, це більярдна. Але коли температура до третьої години сягає дев’яноста градусів [10], то наступного дня піджаки вже можна знімати в барі нагорі

— Наступного дня! Дійсно зовсім інша країна.

— Ти ж розумієш, про що я говорю. Люди почуваються невимушеніше — кілька сонячних днів, і ми стаємо італійцями. Минулого тижня на вулиці Шарлотти вже навіть обідали за столиками на тротуарах.

— Мої батьки завжди вважали, — сказала Емілі, — що спекотна погода сприяє падінню моралі серед молоді. Менше одягу, значно більше місць, де можна зустрічатися. Поза домом, поза наглядом. Особливо непокоїлася твоя бабуся, коли наставало літо. Вона вигадувала тисячі причин, щоб втримати моїх сестер і мене вдома.

— Отакої, — сказав Леон. — А ти що скажеш, Сі? Ти поводилася сьогодні ще гірше, ніж зазвичай?

Усі очі звернулися до неї, а братове кепкування було безжальним.

— Сили небесні, вона почервоніла. Отже, відповідь ствердна.

Відчуваючи, що повинен втрутитися, Робі почав говорити:

— Власне кажучи…

Але Сесилія перебила його.

— Мені страшенно жарко, от і все. А відповідь ствердна. Я поводилася дуже погано. Я переконала Емілі — проти її бажання, — щоб у нас на твою честь була печеня на обід, без огляду на погоду. А ти тепер наминаєш салат, а всі інші через тебе страждають. Тому передай йому овочі, Брайоні, і може, він нарешті закриє рота.

Робі здалося, що голос у неї тремтить.

— Чудо, а не Сі. І в прекрасній формі, — сказав Леон.

— І поставила тебе нарешті на місце, — додав Маршал.

— Гадаю, мені краще обрати когось меншого, — Леон усміхнувся до Брайоні, яка сиділа поруч. — А ти сьогодні зробила щось погане через оту спеку? Ти порушила правила? Прошу тебе, скажи, що так, — у жартівливому благанні він узяв її за руку, але вона висмикнула її.

Вона ж іще дитина, думав Робі, і цілком може признатися або вибовкати, що читала його записку, а потім розповісти про те, що вона перервала. Він уважно стежив за нею, поки вона зволікала, взяла серветку, витерла губи, але особливого страху не відчував. Якщо має статися — нехай станеться. Хоч який жахливий, цей обід не триватиме вічно, а пізніше увечері він знайде спосіб знову зустрітися з Сесилією, і вони разом подивляться в очі цьому новому дивовижному факту в їхньому житті — їхньому зміненому житті — і продовжать. Від цієї думки в нього в животі все опустилося. А поки це не станеться, все інше не матиме ніякого значення, і він нічого не боїться. Він добряче ковтнув солодкого теплого вина і чекав.