Феномен фантастики (Знання та праця 1990 01)

Він пише про використання енергії вітру («Повітряний змій», 1931), про освоєння багатств світового океану («Підводні землероби», 1930), про міста майбутнього («Зелена симфонія», 1930), про освоєння космосу («Стрибок у ніщо», 1933; «Повітряний корабель», 1934; «Зірка КЕЦ», 1935), про інші оригінальні технічні рішення майбутнього.

А до однієї теми письменник звертався постійно: недосконалість людини й здолан-ня її недосконалості наукою. Він прагне поділитися з читачем мрією про безмежні можливості людини майбутнього. Так з'являються у творах фантаста хлопець-птах («Арієль»), юнак-риба («Людина-амфібія»), слон із вживленим йому мозком людини («Хойті-Тойті»). А ще — людина-генератор, людина-термо, людина, яка не спить, людина, котра одночасно обома руками пише різні твори…

Восьмитомне видання творів О. Р. Бєляєва шістдесятих років не повне. Хоча й воно упорядковувалося поступово (наприклад, повість «Чудесне око» російською переклали з української, бо не знайшлося жодного примірника, надрукованого мовою оригіналу). Дуже мало збереглося фотографій із зображенням письменника. Перед війною в Одесі загубився кіносценарій фантастичного фільму «Коли погасне світло». Про творчість Бєляєва опублікована лише одна праця.

Попри все, багато поколінь радянських людей із вдячністю згадуватимуть людину, яка все життя носила в собі вулкан фантастичних ідей і яка зуміла енергією цього вулкана наснажити свої книжки.