Т. Харченко - 100 знаменитих людей України

Вірменська сім'я Айвазянів давно оселилася в Криму і з роками навіть прізвище предків набуло іншого звучання – Гайвазян. 17 липня 1817 р. у Феодосії з'явився на світ Ованес, якому судилося стати знаменитим художником-мариністом і нині гордістю двох держав – України і Росії. Його родина жила бідно: батько писав скарги і прохання на базарі, мати господарювала і сліпнула над вишивкою. Нестаток змусив їх віддати старшого сина Гарика купцю-вірменину для влаштування його у вірменський монастир в Італії. А молодший Ованес (по-нашому Іван) уже в 10 років працював «хлопчиком» у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці й співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Кох, який подарував Ованесу перші олівці і папір, а потім показав малюнки градоначальнику О. І. Казначеєву. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії.

1833 р. Гайвазяна було прийнято казенним пансіонером до Петербурзької академії художеств у клас М. Н. Воробйова. Підліток із легкістю переносив напівголодне існування. Він учився пильно спостерігати натуру, вгадувати її «душу і мову», передавати настрій у пейзажі. Іванові було всього 17 років, коли він до найменших деталей міг скопіювати пейзажі Сильвестра Щедріна і Клода Мореля. Заданий на другому році навчання ескіз «Зрадництво Іуди» привернув загальну увагу, і президент О. М. Оленін оголосив Гайвазовського (його прізвище знову змінили) кращим учнем, майбутньою зіркою і гордістю академії.

1835 р. Іван потрапив в учні до французького художника-мариніста Філіппа Таннера. Учитель виявився менш талановитим, але дуже заздрим і, очорнивши роботу Гайвазовського – етюд «Повітря над морем» – перед Миколою І, накликав на юного художника царську немилість. Протягом року Оленін, Одоєвський, Томилін, Жуковський, які брали участь у його долі, не могли нічого змінити. І лише відомий художник-баталіст О. І. Зауервейд реабілітував Гайвазовського і переконав царя відправити юнака разом з Ф. П. Літке в літнє плавання по Балтиці. За кілька місяців офіцери навчили Івана розбиратися в складному пристрої й оснащенні кораблів російського та іноземного флоту. Моряків підкупила щира любов юнака до морської стихії і кораблів. Екіпаж прозвав його «морським вовченям». Написавши в цьому плаванні перші п'ять марин, Гайвазовський нерозривно пов'язав свою долю з морем і російським флотом.

Заняття з К. Брюлловим і М. Воробйовим дали свої плоди. Двадцятирічний юнак став майстром, чудовим художником-мариністом. Спілкування з О. Пушкіним і М. Глинкою налаштувало його розум на урочисте оспівування природи. «Прекрасне має бути величним». Гайвазовський рано усвідомив, що служіння мистецтву – це не смиренність і не спокійне споглядання життя, а дія, кропітка щоденна праця. Рада Академії скоротила йому термін навчання на два роки, а золота медаль першого ступеня (1837 р.) за успіхи в живописі дозволяла вирушити за кордон, але Гайвазовського послали в Крим «писати з натури морські види». Подорожуючи Кримом і Кавказом (генерал Раєвський, начальник Чорноморської берегової лінії, запросив його спостерігати бойові дії флоту проти турків), він зробив безліч ескізів і написав такі відомі полотна, як «Вид Керчі», «Морський берег», «Місячна ніч у Гурзуфі», «Десант у Субаші». Серце юного художника було повне подяки людям (М. Лазареву, П. Нахімову, В. Корнілову і простим матросам), які поділилися з ним знаннями про море та своїм душевним багатством. Прекрасна зорова пам'ять допомагала Гайвазовському переносити свої спогади на полотно. У дощовому Петербурзі він міг написати будь-який пейзаж Криму, а за розповідями очевидців створити мальовничу баталію, чітко знаючи, який вигляд має кожен корабель.

1840 р. художник здійснив пенсіонерську поїздку до Італії. У монастирі він відшукав брата-ченця, який порадив йому змінити прізвище, щоб воно було ближчим до первісного вірменського. З тих пір Іван Костянтинович усі свої картини підписував прізвищем Айвазовський. Молодий художник увесь час присвячував живопису, а з майстерні виходив лише до музеїв, для роботи на природі або для зустрічей з М. В. Гоголем і О. А. Івановим. Айвазовський помітив, що його ретельно виписані на пленері полотна залишають байдужими глядачів, зате написані по пам'яті викликають замилування. Адже в такі пейзажі він вносив свої яскраві враження, свій захват перед неповторністю кожної миті в природі. Художник почав писати лише в майстерні, де були тільки голі стіни, а на полотно наносив спогади про гру світла й тіней на морській поверхні, на вершинах гір і на зелені дерев, про рух хвиль і нескінченні відтінки води, райдужне сяйво морських бризок у променях сонця. Писав на одному подиху, жагуче, із захопленням і не відходив від мольберта, поки не завершував картину. «Неаполітанська ніч», «Буря», «Хаос» привернули до його творчості загальну увагу, а коли папа Григорій XVI придбав «Хаос» для картинної галереї Ватикану й особисто познайомився з автором, Європа визнала, що Айвазовський – кращий у світі художник-мариніст. Тепер уже його твори копіювали юні учні, і морські види «а-ля Айвазовський» з'явилися в кожній крамниці.