Карлос Кастанеда - Мистецтво сновидінь

Стурбованість, яку висловив дон Хуан, полягала в тому, що він нічого не знав про сновидіння, яке я мав спільно з жінкою в церкві. Створити ілюзорний готель, ілюзорне місто, ілюзорну Керол Тіґґз було для нього лише зразком майстерності в сновидіннях прадавніх магів, масштаби якої кидали виклик людській уяві.

Дон Хуан широко розвів руками й нарешті всміхнувся у своєму звичному захваті.

— Можемо лише зробити висновок, що жінка в церкві показала тобі, як це робиться, — сказав він повільним, зваженим тоном. — Це стане грандіозним завданням для тебе: зробити доступним для розуміння незрозумілий маневр. Це був майстерний шаховий хід у виконані того, що кидає виклик смерті, в особі жінки в церкві. Вона скористалась енергетичним тілом Керол і твоїм, щоб знятися, вирватися зі своїх трясовин. Упіймала тебе на твоїй пропозиції безкоштовної енергії.

Те, що він казав, нічого для мене не означало, та, вочевидь, чимало означало для двох його товаришів. Вони неабияк розхвилювалися. Звернувшись до них, дон Хуан пояснив, що той, що кидає виклик смерті, і жінка в церкві були різними втіленнями тієї самої енергії: могутнішою й складнішою з двох була жінка. Перебравши на себе контроль, вона скористалась енергетичним тілом Керол Тіґґз у якийсь темний, зловісний спосіб, узгоджений з маніпуляціями прадавніх магів, і створила Керол Тіґґз із готелю, Керол Тіггз щирого наміру. Дон Хуан додав, що Керол і ця жінка могли дійти певної енергетичної згоди під час їхньої зустрічі.

Цієї миті якась думка осяяла дона Хуана. Він приголомшено подивився на своїх двох товаришів, ніби не вірячи, їхні погляди металися, перескакуючи з одного на іншого. Я був упевнений, що вони не просто шукають згоди — вони ніби водночас про щось здогадалися.

— Усі наші розмірковування марні, — сказав дон Хуан тихим рівним тоном. — Гадаю, немає більше ніякої Керол Тіггз. Немає також жінки з церкви — гадаю, вони вдвох з’єдналися й полетіли вперед на крилах наміру. Причина, чому Керол Тіггз з готелю так переймалася своїм зовнішнім виглядом, у тому, що вона була жінкою з церкви, котра змушувала тебе бачити вві сні іншу Керол Тіггз — безмежно могутнішу Керол Тіггз. Хіба не пам’ятаєш, що вона казала? «Побач мене у своєму намірі. Спрямуй мене вперед».

— Що це означає, доне Хуане? — ошелешено спитав я.

— Це означає, що та, що кидає виклик смерті, побачила остаточний вихід для себе. З тобою вона спіймала попутний вітер. Твоя доля — її доля.

— Тобто як це, доне Хуане?

— Так, що якщо ти досягнеш свободи, то й вона теж.

— Як вона це зробить?

— Через Керол Тіґґз. Але не хвилюйся за Керол.

Він сказав це, перш ніж я встиг висловити свою тривогу.

— Вона здатна на цей маневр і не тільки.

Я тонув під вагою неосяжного. Вже відчував його нищівну вагу. На мене зійшло прозріння, і я спитав дона Хуана:

— Якими будуть наслідки всього цього?

Він не відповів. Лише дивився на мене, оглядаючи з голови до ніг. Потім повільно і зважено промовив:

— Дар тієї, що кидає виклик смерті, складається з незліченних можливостей уві сні. Однією з таких був твій сон про Керол Тіґґзв іншому часі, в іншому світі. Більш просторому світі, нічим не обмеженому — світі, де навіть неможливе може бути здійсненним. Суть не лише в тому, що ти проживеш ці можливості, але й у тому, що одного дня ти зможеш їх осягнути.

Він встав, і ми мовчки рушили до його будинку. Мої думки пустилися шаленим галопом. Власне, то були не думки, а образи — суміш спогадів про жінку в церкві й Керол Тіґґз, яка говорила до мене в темряві ілюзорної кімнати готелю. Кілька разів я майже згустив ці образи до відчуття звичного себе, але мусив облишити це — я не мав енергії для такого завдання.

Перш ніж ми дійшли до будинку, дон Хуан зупинився й обернувся до мене. Знову ретельно мене оглянув, немов шукав знаків на моєму тілі. Тоді я відчув, що зобов’язаний підвести його одразу до теми, щодо якої, на мою думку, він смертельно помилявся.

— У готелі я був зі справжньою Керол Тіггз, — сказав я. — На мить я сам повірив, що вона — та, що кидає виклик смерті, та коли старанно все зважив, не міг і далі триматися цієї думки. То була Керол. У якийсь незрозумілий, дивовижний спосіб вона опинилася в готелі, як і я був у тому готелі сам.

— Звісно, то була Керол, — погодився дон Хуан. — Але не та Керол, яку ми з тобою знаємо. То була Керол зі сну, я ж казав тобі — Керол, створена з чистого наміру. Ти допоміг жінці в церкві закрутити цей сон. Її мистецтво полягало в тому, щоб перетворити цей сон на всеохопну реальність — мистецтво прадавніх магів, найстрашніша річ. Я ж казав, що ти дістанеш свій головний урок зі сновидінь, адже так?