Святе Письмо

1 Ти ж говори, що личить здоровому вченню: 2 Старі щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові, терпеливості. 3 Старі жінки так само нехай поводяться, як освяченим личить: щоб не були злоріки, ані віддані пияцтву, щоб добра навчали, 4 щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати, 5 щоб були стримані, чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам, - щоб слово Боже не ганьбилося. 6 Так само і юнаків умовляй, щоб були помірковані, 7 даючи самі себе на зразок добрих діл: повноти в ученні, поважности, 8 Здорового та бездоганного навчання; щоб супротивник осоромився, неспроможний нічого злого проти нас сказати. 9 Раби своїм панам нехай коряться в усьому, хай будуть угодливі, не суперечливі, 10 хай не крадуть, а хай виявляють цілковиту добру вірність, щоб у всьому прикрашали вчення нашого Спаса Бога. 11 Бо Божа благодать з'явилася спасенна всім людям 12 і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, 13 чекаючи блаженної надії і славного з'явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, 14 який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл. 15 Так говори, умовляй і картай з усією повагою. Нехай ніхто тобою не нехтує.

1 Нагадай їм, щоб корилися верховній владі, щоб слухалися, були готові до всякого доброго діла, 2 щоб нікого не ганьбили, були мирні, поступливі та виявляли повну лагідність супроти всіх людей. 3 Ми теж були колись безглузді, непокірні, збаламучені, служили пристрастям та розкошам прерізним, живучи у злобі й заздрощах, огидні, взаємно ненависні. 4 Та коли з'явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, 5 він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, 6 якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, 7 щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного. 8 Вірне слово! І я хочу, щоб ти його запевняв, аби ті, які увірували в Бога, намагалися бути першими в добрих ділах. Це добре й корисне людям. 9 А безглуздих питань, родоводів, спорів та суперечок про закон уникай, бо вони безкорисні й марні. 10 Єретика чоловіка по першім і другім попередженні цурайся, 11 знаючи, що такий ось збився на манівці і грішить, ще й осуджує себе самого. 12 Коли пришлю до тебе Артема або Тихика, чимскоріше приходь до мене в Нікопіль, бо я вирішив там перезимувати. 13 Зину законника й Аполлоса випровадь дбайливо, щоб їм нічого не бракувало. 14 Наші також; нехай навчаться бути першими в добрих ділах для конечних потреб, щоб не були безплідні. 15 Вітають тебе всі, які зо мною. Вітай тих, які люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами!

1 Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимотей - Филимонові любому й нашому співробітникові, 2 і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві: 3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 4 Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, 5 бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих; 6 щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між; вами заради Христа. 7 Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих. 8 Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити, 9 все ж таки волію тебе просити в любові, - я Павло, старий вже, а тепер ще й в'язень Христа Ісуса. 10 Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима, 11 що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний. 12 Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце. 13 Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії. 14 Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише - добровільне. 15 Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки, 16 і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, - як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі. 17 Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого. 18 Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені. 19 Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен. 20 Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце! 21 Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу. 22 А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам. 23 Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі, 24 Марко, Аристарх, Димас і Лука - мої співробітники. 25 Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.