Джон Кехо - Квантовий воїн

5. Притчі пояснюють нам певні істини, релігійні принципи або моральні норми поведінки та навчають їх. У давні часи цей метод був широко розповсюдженим. Складні істини можна подати у вигляді кількох простих історій, тому в кожній притчі було кілька рівнів підтексту та ідей, які для повного розуміння необхідно осмислити і збагнути. Коли ми розглядаємо ці вчення сьогодні, то здебільшого забуваємо про це. Зчаста сприймаємо їх буквально або ж відкидаємо, як щось надміру елементарне. Обидва ці підходи не дозволяють читачеві сповна зрозуміти всю приховану суть притчі.

6. Дойдж, с. 294.

7. Широко відомий постулат «Нейрони, що разом активуються, також разом з’єднуються» є перефразуванням вислову «Коли аксон клітини А досить близько, щоб збуджувати клітину В, і постійно та неодноразово залучений до її активування, в одній або двох клітинах відбувається певний процес росту або метаболічної зміни, внаслідок чого ефективність А як однієї з клітин, що активує В, зростає». Узято з книжки «Організація поведінки: нейропсихологічна теорія» авторства Д. О. Гебба (Нью-Йорк, 1949). Одним із перших, хто запідозрив, що мозок має нейропластичні властивості, був Зиґмунд Фройд, який описав феномен «перенесення»********, коли забуті спогади-роздуми з’являються знову у вигляді дій. По суті, мозок його пацієнтів став «литвом» цих спогадів або пережитого досвіду. Зиґмунд Фройд уперше запропонував концепцію, на якій згодом ґрунтувався закон Гебба: «Нейрони, що разом активуються, також разом з’єднуються».

8. Дойдж, с. 222—225.

9. Деніел Сіґел «Мозок, що розвивається: як міжособистісні стосунки впливають на мозок, формуючи нашу сутність» (Нью-Йорк, 1999), с. 20.

10. Там само.

11. Ця система стосується динаміки як свідомості, так і підсвідомості, у процесі чого назбирується інформація та формуються моделі реальності.

12. Колективне несвідоме — це та частина нашого розуму, яку ми рідко сприймаємо на свідомому рівні, адже виникає вона поза межами свідомості, проте все ж впливає на нашу поведінку.

13. Коли моїй дружині було п’ять років, вона пережила доволі травматичний досвід — залишилась одна в магазині іграшок і крізь вікно бачила, як її батьки, брати та сестри поїхали геть без неї. Це відчуття покинутості можна було сприйняти по-різному. Незабаром після цього випадку дружина вирішила для себе, що стане «такою талановитою та відомою», що батьки більше ніколи не залишать її знову. Відтоді, що б не робила, вона завжди досягає неабиякого успіху. Це напрочуд талановита жінка, і причиною цього став саме описаний випадок, що виявився вирішальним у тому, ким вона є.

14. Джон Бруер «Міф перших трьох років: нове розуміння початкових етапів розвитку мозку та процесу безперервного навчання» (Нью-Джерсі, 1999).

15. До їхнього числа входять такі науковці, як, скажімо, Гелен Невілл із Ореґонського університету, Філліп Шейвер із Каліфорнійського університету та Річард Девідсон із Вісконсинського університету.

16. Шерон Беґлі «Навчіть свій розум змінювати мозок» (Нью-Йорк, 2007), с. 112—113.

17. Дойдж.

Розділ 3.Квантова реальність

1. Квантова теорія — це галузь фізики, що дає нам математичний опис корпускулярно-хвильового дуалізму поведінки матерії та енергії при їхній взаємодії. Квантова механіка описує еволюцію фізичних систем у часі через математичну структуру, яку називають «хвильовою функцією». Хвильова функція має кілька значень, які дозволяють зробити припущення щодо стану системи в певний момент часу.

2. Теорія струн — це теорія у фізиці елементарних часток, яка поєднує в собі ідеї квантової механіки та загальної теорії відносності. Вона намагається за допомогою комплексної математичної системи дати опис фундаментальних сил та матерії.

3. Теорія-М є продовженням теорії струн, у якій налічується одинадцять вимірів, де об’єднуються сильні та слабкі гравітаційні сили. Ця теорія об’єднує всі п’ять теорій струн. Вона пояснює динаміку з низьким рівнем ентропії, також відому як «супергравітація», що взаємодіє з дво-та п’ятивимірними мембранами.

4. Серед відомих прибічників теорії струн — учені Едвард Віттен, Хуан Малдасена, Леонард Сасскінд, Браян Грін та Стівен Гокінґ.

5. На початку XX сторіччя Нільс Бор, Вернер Гайзенберґ, Макс Планк та інші заклали основи квантової механіки. У 1925 р. Бор і Гайзенберґ опублікували результати своїх досліджень, які поклали кінець старій квантовій теорії********. Від моменту появи постулатів Ейнштейна хвиля суперечок не вщухала; різноманітні теорії та експерименти зрештою привели до появи сучасної квантової механіки з ідеєю корпускулярно-хвильового дуалізму.