Лао Цзи - Дао-Де-Цзін

Такі істоти поступово зростають душами, удосконалюються, досягають Досконалості.

Тому немає такої людини, яка не зобов’язана була б шанувати Дао і Де.

Дао і Де нікого не примушують, але дають можливість істотам розвиватися відповідно до їх власної свободи вибору, природно.

Створювати — і не привласнювати, творити — і не похвалятися, будучи старшим — не повелівати! Ось які принципи життя Великого Де.

Матеріальний світ має Джерело, Що є Матір’ю матеріального світу.

Коли буде пізнана Мати — тоді вже простіше пізнати і Її Дітей. [26] Де.

Коли вже відомі і Діти — варто не забувати про Матір. У цьому випадку до кінця життя проживеш без бідувань.

Якщо відкинути свої особисті бажання і звільнитись од «земних» пристрастей — то до кінця життя будеш жити без втоми.

Якщо ж «розпускати» свої пристрасті і бути поглиненим мирськими справами — то не буде порятунку від бід.

Бачити Найтонше є істинною ясністю бачення.

Збереження стоншення свідомості визначає істинну могутність.

Споглядай Світло Дао! Пізнавай Його Глибини! Воно є істинним Скарбом! Не загуби Його — і уникнеш всіх негод!

Той, хто має істинне знання, — іде Прямим Шляхом.

Єдине, чого я боюся, — це залучення до суєти.

Прямий Шлях — абсолютно рівний. Але люди віддають перевагу… звивистим стежкам.

Якщо земні правителі всю свою увагу спрямовують на розкіш своїх палаців — то поля заростають бур’янами, а зерносховища порожніють. Такі земні правителі вдягаються в розкішне вбрання, носять гострі мечі, не задовольняються простою їжею, збирають для себе надмірні багатства. Це однаково, що розбій, і є порушенням принципів Дао.

Пізнаючи себе — пізнáєш інших. Допомагаючи іншим — пізнáєш усе.

Хто вміє міцно стояти — того не можна перекинути. Хто вміє обпертися — того не можна звалити. Так, про таку людину нащадки пам’ятатимуть!

Але коли набудеш такої ж стійкість в Дао — тоді світитимеш на інших людей Його Світлом, подібно сонцю, що сходить!

І подбай про допомогу в цьому — твоїй сім’ї, іншим людям, що живуть скрізь у твоїй країні, потім — усюди! Силу свідомості набудеш через це — непоборну і безмежну!

Як я це все пізнав? — Та саме ось так…

Хто живе в Злитті з Великим Де — Той чистий, як дитина. Отруйні комахи та змії Його не кусають, люті звірі на Нього не нападають, хижі птахи на Нього не кидаються. Він стоншений свідомістю — і міцно злитий з Дао.

Він оцінює людей не за статтю та іншими зовнішніми ознаками — але дивиться на їхню суть: на душу.

Він також сприймає всіх — як складові частини Єдиного , у Єдності.

І Він має здатність породжувати в людях духовне зростання.

Він може проповідувати увесь день — але Його голос залишається сильним: адже Він — у постійному Злитті з Дао!

Таке Його життя протікає в щасті!

Звичайні ж люди, тільки-но досягши розквіту сил, відразу ж починають в’янути в старості… Це — тому, що вони не досягли Злиття з Дао.

Не передати істину тільки через слова! Тому, хто сподівається на це, не зрозуміти повністю те, про що тут мовиться! [28] Повністю зрозуміти істину можна — тільки здійснивши на практиці все те, про що тут говориться.

Хто відкидає особисті бажання, позбувається «земних» пристрастей, зменшує свої потреби, досягає ясного розуміння, не прагне слави, перебуває в стійкому граничностоншеному стані свідомості, — Той є Споконвічним і Найглибиннішим Дао.

Його не можна спокусити, скривдити, примусити, умовити на те, щоб Його прославляли. Йому неможливо зашкодити!

Він — світить, як сонце! Він — як джерело, з якого кожний може напитися!

Він — Найвища Коштовність серед людей!

Від Дао випромінюються — спокій, гармонія, справедливість.

Але серед людей — хитрість, користь, обман, насильство…

Увійти ж у Дао можна лише через недіяння .

Коли люди прагнуть до нагромадження безлічі непотрібних речей — вони бідніють духовно.

Коли виготовляють занадто багато зброї — тоді неминуче росте бандитизм і починаються заколоти.

Коли талановиті майстри всі свої сили спрямовують на створення матеріальних цінностей — тоді в країні перестають відбуватися прекрасні явища.

Коли закони і репресії в країні стають суворими — зростає кількість незадоволених і опір.

Ось чому мудрий усувається від суєти і дає подіям вершитися без його безпосередньої участі.