Любомир Гузар - Про гріхи і чесноти

Доброзичливість.

Анастасія Парахоняк, 9 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)

Доброзичливість.

Адріана Прунько, 9 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)

Цинізм – це крайній прояв неповаги. Часом чую, як кажуть: їхав хтось дуже швидко на автомобілі й розбився – мовляв, заробив собі… Таке висловлювання щодо інших – і відповідне ставлення до людини, людського життя – є цинічним. Але людина, її гідність – велика цінність сама по собі. І цю гідність потрібно шанувати. Не поважати її – одна з форм цинізму.

У Святому Письмі сказано про страх Господній. А що він означає? Багато людей вважають, що слід боятися за свої вчинки, бо коли я зроблю щось зле, то Господь Бог, наче справедливий поліцейський, мене покарає. Тож треба бути обережним, остерігатися всього, щоб не дістати по носі.

Насправді страх Господній – не що інше як почуття сорому. Мені соромно, скажімо, щось зробити «не так» у присутності моєї матері чи іншої дорогої мені особи. Так само соромимося повестися неправильно в присутності Бога. А Він присутній всюди, всюдисущий. Одне слово, почуваємося ніяково, прикро, боїмося образити когось своєю недбалою, нечесною, грішною поведінкою.

Почуття сорому можна по-різному аналізувати. Але загалом воно є відчуттям внутрішнього дискомфорту від того, що я вчиняю на очах інших людей, особливо дорогих мені, щось прикре.

Сором.

Юстина Яким’як, 16 років, м. Київ

Відчуття сорому властиве тим, хто шанує інших. Соромно може бути й за когось, із ким ви почуваєте різного роду спорідненість. Наприклад, за сина чи доньку, за родича, сусіда, співвітчизника, людину вашої професії чи вашого кола…

Чи мені самому коли-небудь було соромно? Певно, що так.

Ця риса походить від браку людської гідності. Особа, яка поважає себе і шанує ближнього, намагається поводитися і спілкуватися з навколишніми в такий спосіб, у який би хотіла, аби поводилися і спілкувалися з нею. Люби ближнього, як самого себе. Отже, якщо я хочу, щоб зі мною обходилися чемно, шанобливо, то я повинен так само чемно й шанобливо обходитися з іншими.

Недружність – це, так би мовити, неміч людської природи.

Людина, яка проявляє неприязнь до навколишніх, не має гідності щодо самої себе. Не шанує себе.

Недружність.

Марія Рубан, 10 років, м. Ізюм (Харківська обл.)

Бути вдячним – значить визнавати, що хтось мені зробив добро й віддавати належне тій людині. Особливо, якщо це добро безкорисливе, спрямоване лише на мене, а подекуди навіть завдає шкоди їй самій.

Коли дякую, то висловлюю це визнання вголос. Здатність бути вдячним – дуже гарна і шляхетна чеснота.

Вдячність.

Назар Прус, 11 років, м. Львів

Сміливість.

Анастасія Верес, 6 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)

Що значить бути сміливим? Мати відвагу робити добро. Інколи нам бракує відваги зізнатися, хто ми є. Не наважуємося перехреститися, аби з нас не сміялися, мовити про Бога – аби не кепкували. Сміливість – це і є відвага бути собою.

Знаєте, можна бути легкодушним і пхатися в небезпеку. То не є сміливість, то є дурість.

Справжня сміливість – це коли я, беручи до уваги об’єктивні обставини, відчуваю, що маю поводитися в певний спосіб, навіть якщо не знаю, що з того буде. Наприклад, зізнаюся, що є християнином, виявляю рішучість робити добро, навіть якщо люди з того сміються.

Це така позитивна, практична сміливість, а не легкодушність, покликана показати, ось це я, готовність піддатися ризикові задля пустої слави.

Сміливість.