Диана Ляшук - Богослов'є. Мій молитовник

Віримо в Бога

Який невидимий, але видимий в мені, в устах говоримо і показуємо своїм життям і без гріха відчуваємо себе щасливими. Дух і кожна клітинка мого тіла наповнена Ним. Той, Хто створює душі, Той, Хто створив мою плоть. І люблю за це.

Віримо в Того

Хто в нашому розумінні неможе існувати. Якому ми дозволяємо карати нас. Всі наміри прибере, які відлякують нас від Нього. І коли і невірю в Нього, Він дасть докази для істинної віри в Нього. Залишити все, що відчуваєш ради того, що Він каже. Залишити все ради Його перемоги. А підкріплює знання того, що "неіснуюче" насправді існує і ти це точно знаєш та відчуваєш в своєму житті.

Символ на віру є молитва в якій коротко викладені істини на православну віру. Людина без віри є сліпою. Віра дає людині духовний зір, допомагає їй розбиратся в суті справ, в тому що правильно і до чого треба стремитися.

Історичні дані

В древності, ще в апостольскі часи християни використовували таку фразу як: «символ на віру», щоб пригадати основи на істину християнську віру. В древній Церкві існували короткі вирази на віру. До четвертого століття, коли появилися ложні вчення за Бога Сина і Святого Духа, тоді появилася потреба в першопочаткових символах, да будут доповнені та уточнені. Символ на віру був складений отцями Першого та Другого Всесвітнього Собору. На Першому Всесвітньому Соборі були написані перші сім символів, а на Другому-інші пять. Перший Всесвітній Собор був у місті Нікея в 325році від народження Христа, де підтверджені стинні вченя Сина Божого проти лжеучителів Арії, котрі заперечували що Син Божий є творіння Бога Отця. Другий Всесвітній Собор був у Константинополі у 381році, де затверджено істинне вченняза Святого Духа проти лжеучителів Македонії і заперечуючих Божественну гідність Святого Духа. Символи ці провозглашалися в Нікею-Цареградстві, де збиралися Отці від Першого і Другого Всесвітніх Соборів.

Символи на віру:

1. Віримо в одного Бога Отця, Вседержителя, Творця небес і землі, на все видиме і невидиме.

2.І в одного Господа Ісуса Христа, сина божого Єдинородженого, Який був народжений від Отця перед всіма віками: Світ від Світла, Бог істини народжений від істинного Бога, не створеного єдиносутнім з Отцем і через Якого все пішло.

3. Який заради нас зійшов з небес, щоб врятувати нас воплотившись через Святого Духа і Діву Марію і ставши людиною.

4.і був розпятий ради нас при Понтії Пілату і страждав і був похоронений.

5. і воскрес на третій день за Писанням.

6. і вознесений на небеса, возсівший праворуч Отця на троні.

7.і дійде ще слава над живими і мертвими і Його царству немає краю.

8. І в Святого Духа, Господа Животворящого, Який від Отця походить, Якому поклоняємося і славимо нарівні з Отцем і Сином і Який говорить через пророцтва.

9. В єдину святу, соборну апостольську Церкву.

10. Ісповідуємо одне хрещення за оправдання гріхів.

11. Чекаєм воскресіння мертвих.

12. і життя в майбутньому віці! Амінь.

Один чоловік жив у селі. Від дитинства той не міг рухатися і єдине що міг, то лежати на печі. Так він і лежав аж до 30років. Мабуть життя його би скінчилося на печі… Але одного дня старець, який минав те село, зайшов до нього в хижу.

– Дай мені напитися води – промовив подорожуючий.

– Не можу допомогти, старик, за ціле життя неможу ступити ні кроку без допомоги- сказав хворий і заплакав.

– А чи пробував ти ступити бодай один крок? – запитав старець.

– Ні- відповів хворий- Непамятаю, коли востаннє пробував.

– Є один волшебний жезл, обіприся на нього та іди по воду- казав старик і подав хворому.

Хворий пробував злізти з печі і взяти його… і встав! Він знову заплакав, але цього разу від щастя.

– Як я можу віддячити тобі за цей прекрасний жезл? – воскликнув старий чоловік.

– Цей жезл є звичайна лопата, яка стояла позаді твоєї пічки- відмовив старик- В ньому нема нічого чарівного. Зміг ти встояти, бо повірив в жезл і забув про слабкості свої. Наступного разу, коли буде важко у житті, не займайся бездіяльністю і не чекай допомоги від іннших, а оглянися навколо себе. Тоді ти побачиш такий «жезл» залишений від Бога, спеціально для тебе.

Церковнослов'янська мова – традиційна слов'янська мова богослужіння, яку вживає Православна церква в Болгарії, Сербії, Чорногорії, Македонії, Польщі, Росії, Білорусії та в Україні, а також десь у Молдові, Словаччині та Чехії. У більшості Церков використовується поряд із національними мовами