Клайв Люїс - Листи Крутеня

В останні десятиліття віку все спростилось, але й погіршилось. В англійському секторі, де я в основному працюю, трапилась страшна річ: Ворог майже прибрав, Собі на користь, прогресивні і ліберальні рухи. Від попередньої ворожості до християнства залишилося дуже мало. Повсюдно розвивалися прегидкі явища, які називалися християнським соціалізмом. Фабрикантів доброго старого типу, які наживалися на тяжкій праці, не робітники вбивали — от було добре! — а осуджували співбрати, свій же клас. Бідні ж вели себе гірше нема куди. Ми небезпідставно сподівалися, що на волі вони грабуватимуть, вбиватимуть, чи хоч зап'ють, а вони, мерзотники, стали чистішими, бережливішими, освідченішими і навіть поряднішими. Ви не повірите, поважне панство, якою близькою була загроза морального, здорового суспільства!

Завдяки Всенижчому Отцю нашому, ми відвернули небезпеку. Контрнаступ вівся на двох рівнях. На глибокому — вдалося розвинути і виявити те, що притаїлося в русі, від самого початку: ненависть до особистої свободи. Першим її відкрив Руссо, якому дійсно немає ціни. Як ви пам'ятаєте, в його досконалій демократії дозволена тільки державна релігія, зберігається рабство, а окремій людині говорять, що вона, по суті, хоче того, що хоче влада. Виходячи з цього, через Гегеля (ще один неоціненний помічник!) ми легко привели і до нацизму, і до комунізму. Навіть в Англії зробили немало. Вчора я чув, що людина там не може без дозволу зрубати своє власне дерево своєю сокирою, розрізати його своєю пилою і збудувати сарай у своєму саді.

Така глибинна контратака. Проте вам, початківцям, ніхто не довірить роботу на цьому рівні. Вас приставлять до приватних осіб. Проти них (або через них) ви будете діяти інакше.

Ключовим словом тут є «демократія». Наші філологи добре попрацювали над людською мовою, і навряд чи потрібно вас попереджувати, щоб ви не давали можливості вживати це слово в ясному, визначеному смислі. Вони і так не будуть. їм в голову не прийде, що це — назва політичної системи, точніше, системи голосування, дуже віддалено пов'язане з тим, що ви намагаєтесь їм всучити. Звичайно, не можна допустити, щоб вони спитали, як Арістотель, що означає «поводити себе демократично» — «догоджати демократії» чи «допомогти їй зберегтися»? Якщо спитають, то ще й можуть здогадатися, що це зовсім не одне й те саме.

Отже, ключове слово вживається як заклинання, не що інше, і навіть більше — як ярлик. Вони його дуже люблять. Як-не-як вони мріють, щоб з кожним обходились однаково. Треба непомітно пересунути важіль у їхній свідомості — від мрії, від ідеалу до віри в те, що всі насправді однакові, особливо ваш підопічний. Тоді він освятить улюбленим словом найбільш згубне для душі (найбільш нестерпне) із людських почуттів. Без всякого сорому, дуже задоволений собою, він зважиться у вас на те, що за інших обставин засудив би. Як ви розумієте, я маю на увазі почуття, яке породжує фразу: «А я не гірший від тебе!»

Перш за все вже добре, що він поставив в основу основ явну і наглу брехню. Справа не тільки в тому, що це неправда, що він кращий, добріший, розумніший за всіх; справа в тому, що він і сам у це не вірить. Коли він говорить щось подібне, ніхто не вірить в це. Якщо б хтось вірив, він так би не сказав. Сенбернар не скаже це болонці, вчений — невігласу, красуня — поганулі. Якщо вийти за межі політики, на рівність посилаються тільки ті, які відчувають, що вони гірші. Фраза ця власне й означає, що людина боляче, нестерпно відчуває свою неповноцінність, але не визнає її.

Тому він лютує. Так, його дратує будь-яка перевага, і він заперечує її, відштовхує. Якщо хтось не такий, як він, — для нього це образливо. Ніхто не має права інакше говорити, одягатися, розважатися, їсти. «Ах, як він правильно говорить! Ясно, загордився…»; «Сосисок він, бачите, не їсть! Який інтелігент! Свій хлопець все би тріскав». Іншими словами, чого ж він, мерзотник, не такий, як я? Це недемократично!

Це явище корисне, але ні в якому разі не нове. Людям воно відоме вже тисячу років під назвою заздрість. Ті, що зауважували її в собі, - соромились. Ті, що не зауважували, — засуджували в інших. Сьогоднішня ситуація добра тим, що ви можете це висвітлити — зробити пристойним, навіть похвальним — з допомогою вищезгаданого заклинання.

Тоді всякий, хто почуває себе в чомусь нижчим від інших, зможе відкрито і з успіхом стягати всіх униз, на свій рівень. Мало того, ті, хто став (чи здатний стати) подібним на людину, зразу ж задумається, перелякавшись, що це недемократично. Мені відомо із надійних джерел, що молоді істоти заглушують своє захоплення класичною музикою чи хорошою літературою, щоб воно не завадило їм «бути як люди»; ті ж, що хотіли б стати чесними або чистими (а Ворог їм би допоміг), стримують себе, щоб не відрізнятися від інших, не виділятися, не висовуватися. Ще, о ні! станеш особистістю. Який жах!