Василь Рубан - Бережа

Разом з вiрою в Ягну тар'ягни сповiдують правило здорового глузду. Вiрячи в розум людини, вони беруться вирiшувати право людини на життя чи смерть. Право вiдбору належить Радi наймудрiших, посвячених у знання про тiло i душу волхвiв, совiснiсть i чеснiсть яких вiдома громадi. Посвяченi проповiдують народовi правила тiлесної та духовної чистоти.

Тар'ягни визнають, що люди народжуються iз рiзними здiбностями, якими їх надiляє Бог. Тому керувати своєю державою, краєм, вессю, селом доручають мудрiй особi, яка є вищою за загал як за розумовими, так i фiзичними здiбностями. Отже, тар'ягни визнають владу сильної особи. Спiвiснування мiж сильними особами вiдбувається за законами васалiтету, суспiльної iєрархiї, родових традицiй та звичаїв прабатькiв.

Тар'ягни визнають iснування ворога, який може загрожувати їхньому iснуванню як Божистому народу. Тобто для тар'ягнiв держави подiляються на дружнi i ворожi. Вiдносно ступеня ворожостi, здатностi особи чи держави до ворожих дiй проти народу i держави Араяна – ворог українського народу заслуговує на покару або смерть.

Спiлкування мiж народами бiлої раси повинно вiдбуватись за правилами кодексу честi i в змаганнi за першiсть у всiх галузях i сферах життя.

Як вчить книга «Бережа», правдивим треба бути не перед ворогом, а перед Богом, дiтьми i вчителем.

У будь-якi часи спiльнота людей за мовною ознакою була знаряддям для самозахисту вiд знищення. Поза однорiдним органiзмом спiльноти тар'ягнiв можуть бути лише союзники, планованi для ближчого чи подальшого поглинання, як слабшi. Бiльшi державнi утворення роздрiбнюються найрiзноманiтнiшими зусиллями для зручнiшого поглинання за принципом: роздiляй i володарюй. Iншого закону спiвiснування нема. Мирний народ – це провокатор агресивностi щодо себе. Лише рiвновага агресiй призводить до миру. Тому, вiдкидаючи облуднi i тимчасовi твердження лiбералiв про устiйненiсть свiту внаслiдок замирання iнстинкту сили, тар'ягни визнають прагнення до свiтового панування здоровим явищем.

Сила народу захована також у здатностi його до розмноження. Тому, сповiдуючи закон Любовi, кожна українська сiм'я повинна мати троє i бiльше дiтей. Злягання чоловiка i жiнки – священна Боговi приємна дiя. У коханнi тар'ягни уподiбнюються Боговi, вiдчуття заплiднення i народження – найбожистiшi почуття, якi можна порiвняти лише з насолодою вiд усвiдомленої влади i панування над свiтом. В розумiннi расової чистоти, волхви вiдкидають всiлякi розрiзнення людей за формою кiсток, черепа, очей i таке iнше. Прилучення до народу тар'ягнiв тих, хто в рiзнi iсторичнi часи розсiявся по свiту, волхви вважають за дуже важливе. Тому, щоб стати тар'ягном, громадянином країни Араяна, потрiбно мати перш за все бажання, яке йде вiд душi, вiд генного коду; потрiбно мати бiлу шкiру, говорити українською мовою i молитись Ягнi так, як написано в книзi «Бережа». Причому, поняття «бiла шкiра» визначає для себе сама особа, яка хоче бути громадянином країни Араяна.

Народ сильний тодi, коли сильна його кожна особа. Тому плекання фiзичного здоров'я, а також розумової сили кожного окремо взятого українця є найважливiшим завданням волхвiв. В кожному селi повинна бути козацька школа (КОШ), де б юнаки i юнки удосконалювали тiло, навчались рукопашного бою i вiрили в Ягну. Фiзична i розумова сила дає почуття зверхностi i зухвальства, що є ознакою слова «арiєць». Аристократiя – це влада найкращих, форма правлiння, за якої державна влада належить представникам родової знатi. Воля, сила волi, сила волi в єдностi українцiв є засобом опанування матерiї життя. Причиною будь-якої поразки є не вiдсутнiсть зброї, а вiдсутнiсть сили волi до спiльних дiй, нездатнiсть побачити за первинним проявом сили волi подальшу вигоду вiд панування над ситуацiєю i над оточуючими народами.

Смак сили може бути рiзноякiсний, як сп'янiння вiд фiзичних вправ – збудження вiд трепету тiла внаслiдок фiзичних вправ, так i вiд розумового пересилення таємницi – трiумф розуму. Але вищою насолодою вiд особистого почуття сили є стадне вiдчуття сили, коли тiло i розум стають єдиним народним тiлом. Такий порив не вiдступає навiть перед загрозою смертi для окремих людей, в iм'я торжества сили цiлого народу. Саме загальне, всенародне почуття сили є самодостатньою метою для сина сили – Тар'ягна.

Арiєць, здоров'я якого не пошкоджене курiнням, зловживанням вина i розпустою, має достатньо сили волi, щоб зносити життєвi злигоднi в iм'я перемоги, терпiти бiль i сприймати смерть як закономiрну даннiсть. Арiєць вiльний вибирати – жити йому чи померти (внаслiдок втоми чи хвороби заподiяти собi смерть), але вiддає перевагу життю. Свiдомiсть частки великого тiла цiлого народу полегшує тар'ягновi зустрiти смерть у бою достойно.