Василь Рубан - Бережа

Тар'я!

Сiм'ї українцiв об'єднуються в села, в яких може проживати вiд кiлькох сотень до семи тисяч душ. Якщо поселення налiчує понад сiм тисяч жителiв, то воно дiлиться на два села. Села об'єднуються у весi (райони), весi – у край (область), краї об'єднуються в державу Араяну (Україну).

Село – це окремий, замкнений у самодостатньому iснуваннi, органiзм народу. Села об'єднуються в державу для того, щоб мати захист вiд зовнiшнiх ворогiв (неукраїнцiв), мати силу для проведення полiтики з метою запобiгти чужiй агресiї i для того, щоб здiйснювати спiльний наступ у навколишнє життєве середовище, утримувати i поширювати життєвий простiр українського народу. Тому протягом вiкiв народ повинен виробляти як чiткий порядок покори у деяких питаннях села – весi, села – краєвi, села – державi, так i розбудовувати ту царину мiжлюдських стосункiв, якi належать лише селу i його головi.

Наш верховний Бог у жiночiй iпостасi – Ягна, у чоловiчiй – Дарбог. У iпостасi Боголюдини, творця земного життя – Тар'ягн, син Ягни i Дарбога. Наша самоназва – ар'ягни. Наша країна зветься Араяна. Для назви Бога єдиного ми послуговуємось словом «Бог».

У часи миру нами править цивiльний уряд на чолi з головою. В часи вiйни нами править князь.

В мирний час вища влада в селi, весi, краї i державi належить головi, який обирається згiдно закону тар'ягнiв всiма дорослими громадянами. Кожен громадянин повинен стежити за справедливiстю виборiв. Всяке шахрайство на виборах означає прихiд до влади дурнiших вождiв, нiж би їх мiг обрати народ, а це призводить до ослаблення держави. Вищим виявом культури народу є чесне дотримання правил виборiв. Головним злом у будовi владної Гори в Араянi завжди була нездатнiсть до омолодження керiвної верхiвки. Це загальнолюдська вада, i всi законодавцi всiх часiв i народiв билися головою об закон старiння. Кожен, хто приходив до влади, старався обдурити громаду i закон старiння, чiплявся за владу: вiн, його родичi, його слуги. Старiння правлячої верстви супроводжується розбещенiстю, млявiстю, вiдсутнiстю патрiотизму, що приводило i приводить до зникнення спершу держави, а тодi й народу, який цю державу створював.

У виборний закон напiвдемократичних систем, якi зараз найпоширенiшi в свiтi, закладено тривалiсть часу правлiння лiдера. Це в середньому чотири роки з можливим переобранням ще на чотири роки. Ми вибираємо на 3,5 роки з можливим переобранням ще на 3,5, щоб разом було сiм рокiв. Загальновiдоме священне число. Проте у цей закон ще треба ввести вiковий бар'єр. Щоб кожен громадянин країни Араяна знав, коли його голова села, весi, краю, держави; командир рою, чоти, полку, армiї; голова общини, заводу, фiрми, скарбницi досяг чи досягла вiку 54 роки, його треба негайно переобирати, а коли вiн опирається, то й усувати силою, бо вiн вже втрачає iмунiтет, захищенiсть законом i моральними нормами суспiльства своїх прав як вождь. Нi в якому разi тут не може бути якихось виняткiв. Якщо це розумна людина, вона може бути радником, вчителем, наставником, але не головою, завдання якого приймати остаточне рiшення.

Щоб переконати у потребi такого жорсткого способу омолодження керiвної верстви, нагадаємо, що у 40 рокiв мозок людини перестає розвиватись i настає поступовий занепад, спершу в другорядних вiдгалуженнях, а тодi i в головних. Iлюзiя попередньої здатностi – це звичайне самозаспокоєння старiючого органiзму. В доiсторичних державах вождя приносили в жертву Боговi, коли вiн досягав вiку 33 роки. У рiзних народiв були рiзнi вiковi обмеження, але мета одна: змiнити вождя, щоб омолодити народ.

Щоб село жило i дiяло, воно повинне мати владне ядро, навколо якого рухалися б сiльськi силовi поля життєдiяльностi. Ядром села є голова, обраний селянами термiном на 3,5 роки правлiння, отаман, призначений головою села, i волхв. Якщо органiзм села довго живе, без втручання у його внутрiшнi закони ворога, агресора, то в ньому народжуються люди з потрiбними селу ремiсницькими i лiкувальними здiбностями. В першому випадку – це коваль, чинбар, швець i таке iнше; в другому – знахар, костоправ, заговорювач кровi, зубного болю, знахар вiд страху, наговору i таке iнше.

Через своє часткове самоуправлiння у селi тар'ягни повиннi дотримуватись прадавнiх моральних норм спiвжиття. Лише село може пiклуватися про здоров'я тiєї землi i води, на якiй воно проживає.

Голова села, весi, краю, держави повинен свято дотримуватись законiв тар'ягнiв, керуючись почуттям правди i совiстi, за якi громада обрала його головою.