Габріель Лауб: Душа раба божого Міхаеля

— Саме блискучі теоретичні міркування шановного захисника й забрали в нас стільки часу, — вкинув чорт. — Але я слухав їх залюбки.

— Однак ми мусимо ще спростувати твердження обвинувачення про те, нібито небіжчик був розпусником, — заявив ангел.

— Щоб підтвердити цю думку, пропонуємо розглянути ще зовсім свіжий випадок, шістсот вісімнадцятий. За свідка не важко викликати душу раби божої Агати, посмертний реєстраційний номер триста двадцять шість, її процес без засідателів у камері номер двадцять чотири, певно, вже закінчився.

— Згода. Виконавцю, подбайте про те, щоб свідок з'явилася, — промовив голова. І кивнув нечистому: — Слухаємо вас.

— Високий суде! Ми бачили, що підсудний почав надзвичайно активне статеве життя в тендітному віці — у чотирнадцять років. Це ще, звісно, не характеризує його як розпусника, проте той незаперечний факт, що він не відмовився від такої діяльності навіть у сімдесятидворічному віці, свідчить на нашу користь. Раб божий Міхаель піддавався інстинктам, отже, він був розпусник. Коли дозволите земний жарт — невиправний розпусник! І кого ж він обрав цього разу, щоб задовольнити свій інстинкт? Літню, негарну і, незважаючи на вік, недосвідчену в статевому житті жінку! Він безсоромно скористався з поваги, яку мала до нього ця людина, а вона ж була його вірна економка. Хіба це не ознака розпусти? І ця жінка стала його жертвою — сподіваюся, мій родич із другого боку цього разу не протестуватиме проти такого визначення, жінка ж бо померла в Міхаелевих обіймах.

— Вік не грає, звичайно, ніякої ролі, — зауважив захисник, і душа царя Соломона на знак згоди кивнула головою. — Розпусники — це всі як один ті себелюбці, ті ґвалтівники, котрим байдужі почуття жінок. Мабуть, нещасному дияволові справді важко зрозуміти, щй між Агатою і Міхаелем народилася щира приязнь. Раба божа Агата багато років прожила в нудному, нецікавому шлюбі, секс був для неї лише обов'язком. А в Міхаеля вона знайшла тепло, він був із нею ніжний, і саме в неї прокинулося кохання й потяг до чоловіка — вперше в житті. Вона була негарна, бо не мала щастя — а всі жінки негарні, коли нещасливі. Міхаелеві Агата здавалася дедалі гарнішою. Не забуваймо, що вона була на двадцять один рік молодша за нього. Обвинувач промовчав про те, яка гарна була Агата в хвилину смерті — в хвилину, що стала найщасливішою в її житті. Вона відчула — вперше за п'ятдесят один рік! — втіху від плотського кохання! І серце її не витримало. Мій підступний опонент хотів звинуватити в її смерті підсудного, хоча добре знав, що Міхаель не міг передбачити такого наслідку. Міхаель і сам помер від шоку, збагнувши, що кохана мертва. Всі ми розуміємо, що Міхаель не бажав заподіяти Агаті смерть, але я не маю наміру бити диявола його ж таки теорією — це методи не наші…

Міхаелеву душу виправдали. Ангел привітав її і сповістив, що для неї вже зарезервовано місце у вісімсот тринадцятому відділенні раю.

— Не гнівайся, люба душе, — промовив диявол. — Я не міг для тебе нічого вдіяти — вирок було винесено на небесах заздалегідь. Я здогадався про це ще тоді, як побачив, що голова суду — багатоженець Соломон. Що ж, усього тобі найкращого в раю, новоспечений ангеле! Ти ж, певно, знаєш: переступивши поріг і зникнувши за брамою з пальмою, ти втратиш свою стать.

— КІНЕЦЬ —