Гелий Аронов - На байдарці - за снагою

Можливо, нетурист вирішить, що радіти випускній яєшні може лише духовно обмежена людина. А турист оцінить її сповна. Він знає, чого варто було довезти яйця цілими і непошкодженими до сковороди, попри всіляке їхнє бажання перетворитися в яєшню ще в рюкзаку. Та й просто турист не дуже схильний вірити в антагонізм «матеріального» й «духовного», «високого» й «низького». Він живе в цільному світі, де під час походу вартість доброї яєшні ніяк не менша вартості персня з монограмою або приталеного піджака з довгими полами.

Розповідь про туристські торжества і свята була б неповною, якби ми не згадали про туристські пісні, без яких ці урочистості неможливі. Звичайно, термін «туристські» слід розуміти досить широко, бо турист теж людина і ніщо людське йому не чуже. Він може співати романс Глінки «Сумнів» і надавати йому перевагу перед усіма іншими наспівами. Хто докорятиме йому? Хто засудить? Отже, ми глибоко переконані, що туристські пісні - це ті пісні, які співають у туристському поході.

Правда, існують і власне туристські пісні, в яких ідеться про реалії походів, туристський реманент, героїчні подвиги туристів. Не можна сказати, що їх співають частіше або з більшим ентузіазмом, ніж загальнолюдські, швидше навпаки. їх тримають як візитні картонки для вручення нетуристам.

Варто врахувати (хоч вони зовсім не підлягають обліку) самодіяльні пісні, принцип створення яких: «що бачу, про те співаю». Вони ніколи не зможуть потрапити до «золотого фонду» або в телепередачу «Музичний кіоск», але дарують багато веселих хвилин своїм творцям. Це виправдовує їхнє існування.

Є ще пісні без слів. їх не співають, а мугикають, і хоча таке «мугикання» і є доказом доброго настрою, запровадити його на святі неможливо. Отже, для організації свята в поході необхідні найпростіші речі: добрий настрій, гумор і пісні. Всі вони сміливо входять до розряду підручних засобів, і навряд чи знайдеться хоча б одна експедиція, де б їх не було. А якщо вони є, то і свята неминуче будуть.

Усього якихось 70-100 років тому зустріч на туристському маршруті з чумою, холерою або чорною віспою було явищем звичайним. Це, як правило, ускладнювало подорож. Сорокаденний чумний карантин майже повністю поглинав відпустку, а перенесена віспа лишала на обличчі туриста такі сліди, що після повернення найближчі родичі відмовлялися впізнавати його.

Нині ж мандрівники можуть сміливо плисти по річках навіть без протичумних респіраторів, гумових рукавичок і чобіт-бахил.

Але ті, хто гадає, що лише чума здатна зіпсувати похід, глибоко помиляються. Тому до медичного забезпечення експедиції варто поставитись досить серйозно і приступити до нього заздалегідь.

Починати можна ще до вибору маршруту, бо за Полярним колом і у вологих субтропіках Закавказзя набір хвороб, які сміливо можна назвати туристськими, приблизно однаковий.

Перш за все це хвороби брудних рук, що породжують нездоланне бажання причалювати до берега через кожні 12 хвилин. Профілактика: миття рук, до якого не завадить звикнути ще до походу, і дуже популярний у туристів фталазол (який би великий запас не був, він не вважатиметься надмірним).

Коли весь фталазол буде з'їдено, а потреба в ньому не зменшиться, варто вдатися до заготівлі й використання підручних засобів, які рекомендує народна медицина. Перше місце серед них посідає дубова кора ( Cortex quercus ). Спосіб її вживання має бути відомим кожному туристові, бо траплялися випадки, коли ті, хто знав про неї з чуток, геть об'їдали трьохсотлітні дуби, чим наносили значну шкоду лісонасадженням, не даючи власному здоров'ю ніякої користі. Тому повідомляємо: вживати дубову кору варто виключно у вигляді відвару (суха подрібнена кора заливається окропом), пити замість чаю, компоту, супу, лимонаду, оранжаду і всього того, що п'ється при доброму здоров'ї.

Корисні й відвари з чорниць. Але цю ягоду можна вживати лише тоді, коли ви цілком певні, що відрізняєте її від пасльону або (ще важливіше!) - від блекоти. Інакше від чорничного відвару краще відмовитися, бо відвар блекоти надто сильний засіб, щоб випробовувати його в туристському поході.

У наступному розділі туристських хвороб наведені такі, як риніт, отит, ларингіт, бронхіт, трахеїт, фарингіт і тонзиліт. Це все рідні брати і кожний з них залюбки відгукується на кличку «катар верхніх дихальних шляхів». За похідних умов лікувати їх складно, бо інколи лікування небезпечніше за саму хворобу. Найбезпечніший вид лікування - спиртове розтирання. Воно, як правило, корисне на початку походу і зовсім неефективне в кінці. Пов'язане це з тим, що спирт з аптечки має властивість з часом, не зменшуючись кількісно, катастрофічно втрачати свої градуси. На кінець походу він за цілком загадкових обставин перетворюється в річкову воду, геть позбавлену лікувальних властивостей.