Гелий Аронов - На байдарці - за снагою

У голові новачка починає звучати музика Глінки, і під її нечутні звуки дебютант робить перший гребок. Перший гребок - і все! Все! З цієї миті любов, ні, не любов, а пристрасть до байдарки пронизує все його єство.

Він, який до цього часу звик пов'язувати рух по воді з каторжною працею гребця, що взяв напрокат човна на міському ставку, вперше відчув незрівняне ні з чим відчуття польоту. А байдарка справді летить, і несуть її чудесні й слухняні крила-весла, до яких звикаєш миттєво.

І ось тут-то відразу, без найменшої розкачки, байдарочник-початківець входить в другий психологічний стан, що визначається одним словом: море по коліно! Ще кілька хвилин тому він, ніби цуценя, повискував при самій лише думці, що прийдеться лізти в байдарку, а тепер починає виписувати по воді хвацькі вісімки і цілком серйозно збирається здійснити «оверкіль» - одну з фігур вищого байдаркового пілотажу.

Але тієї миті, коли початківець повірив у свою байдаркову невразливість, байдарка перекидається і сідок приймає перше хрещення.

Подальша доля байдарочника вже залежить від його психологічної реакції на першу купіль. Якщо він упаде в початковий стан космічного страху - кінець, байдарочником йому ніколи не стати. Він може навіть, за достатньої сили волі, загнати страх десь на саме дно душі. Та задоволення від байдарки вже ніколи не одержить.

Трапляються й такі, яких купання не виводить з ейфоричного стану: виловивши байдарку і знову осідлавши її, вони залишаються безхмарно переконаними, що трапилось прикре непорозуміння, що байдарка не може перекинутися і взагалі – море по коліно! Радимо триматися від таких лихачів якомога дальше.

Психологічний настрій вашого супутника, як і ваш власний, повинен бути десь посередині між цими двома станами. А посередині міститься розумна і вдало дозована обережність, а також невимушеність і впевненість, що базуються на майстерності й розумінні конкретної ситуації.

Правила техніки безпеки просування по воді повинні підпорядковуватися головному і природному законові походу: все має бути організовано так, щоб з походу повернулися всі учасники і максимум речей.

Основне правило техніки безпеки звучить приблизно так: навіть знання всіх ста дев'яносто шести правил поведінки на воді виявляється марним, якщо в тебе немає хоча б одного здорового глузду. Так, саме здоровий глузд повинен бути вашою основною лоцією. Саме він допоможе вам приборкати гординю і, несучи байдарки, обійти берегом зруйнований млин, а не йти навпростець. Цей самий здоровий глузд не дозволить вам під час вітру йти через озеро (навпростець усього два кілометри і будеш у Вишеньках). І, звичайно, здоровий глузд примусить вас, усупереч емоціям, тричі перевірити прохід через пороги, хоча й вода висока, і течія слабенька, і прохід широкий, немовби твій Хрещатик. Так, краще вже йти в похід без спорядження, та тільки не без здорового глузду!

Досить грунтовний досвід байдарочників зі стажем виробив ряд мудрих правил техніки безпеки, і жодним з них ми б не радили нехтувати.

Перш за все слід запам'ятати, що гуртом добре робити безліч хороших речей, крім однієї: йти на перешкоду.

Навіть якщо відстань між биками під мостами, що чекає попереду, досить пристойна, все одно три байдарки, які кинулися в прохід одночасно, неминуче зачепляться одна за одну і добре буде, коли цим все й обмежиться.

Отже, будь-яка перешкода повинна долатися кожною байдаркою по черзі.

При цьому має виконуватися неухильно ще одне правило: першим проходить перешкоду найдосвідченіший екіпаж. Решта повинні розташовуватися в цей час так, щоб траєкторія першопрохідців проглядалася з максимальною ясністю. Якщо авангард подолав перешкоду вдало, решта екіпажів повинні йти тим самим шляхом, якими б комфортабельними і привабливими не були інші траси. Бо ось вона - квінтесенція цього правила просування по воді: кращого від кращого не шукай!

Наступне правило також належить до тих, що мають неухильно виконуватися: рухаючись, усі байдарки повинні знаходитися в межах прямої видимості або хоча б чутності. У поході не повинно бути тих, хто вирвався вперед, а також і тих, хто відстає. Ось чому бажано, щоб кавалькаду замикав досить досвідчений екіпаж, члени якого аж геть позбавлені спокуси вириватися вперед.

Звичайно, що ремнабір при такому просуванні має бути в байдарці, яка замикає. Лише це гарантує колективові, що судно, яке зазнає аварії, буде приголублене, залатане і знову поставлене на воду.