Гелий Аронов - На байдарці - за снагою

На зборах, що передують виїзду, вибирають Експедитора, який віднині має займатися всіма проблемами, що стосуються доставки групи до води і в зворотному напрямку. Експедитор приймає покладений на нього сан безтурботно і навіть з відчуттям задоволення. По-перше, він завжди любив що-небудь і кого-небудь організовувати. По-друге, погодьтесь, купувати квитки значно благородніше, ніж бігати по магазинах у пошуках кураги, без якої Кок не хоче, бачте, їхати. По-третє, Експедитор знає одну таємницю, яка вирішує проблему квитків так просто, як купівлю сірників: вчора він роздобув телефонні координати бюро замовлень залізничної станції і тепер погордливо дивиться на плебеїв, для яких дістати квитки - проблема. По-четверте, у Експедитора є дядько Сєва, який може все. І цей потужний резерв наповнює серце Експедитора впевненістю.

Рівно за десять днів до від'їзду Експедитор, повернувшись з роботи, недбало кидає дружині:

- Наталочко, підігрій обід, я накривати на стіл, вибач, не можу. Мені треба з приводу квитків дзеленькнути.

Розігрітий борщ давно захолонув, а Експедитор, дмухаючи на почервонілий палець з ознаками майбутнього пухиря, продовжує розлючено набирати номер бюро замовлень і чує у відповідь монотонні, але зовсім не заколисуючі короткі гудки. О пів на восьму, коли більша частина конкурентів відпадає (по телебаченню транслюють матч з командою Нікарагуа), страждалець нарешті проривається в невловиме бюро.

- На шосте липня, поїзд 113-й до Шамар! - випалює зраділий до нестями Експедитор.

- На 113-й квитків нема, - радісно повідомляє йому невидима красуня з бюро. - Беріть на 115-й.

- А коли він прибуває до Шамар?

- Бюро довідок не дає...

- Давайте на 115-й!

- Є лише загальні...

- А купейних немає? - нерозумно запитує Експедитор.

- Будете брати чи ні?

- Буду!!!

- Скільки квитків?

- Одинадцять!

- Товаришу! Покиньте жарти! Я на роботі!

- Правда, одинадцять!

- Ту-ту-ту...

Так завершується ваша, прямо скажемо, безвідповідальна спроба видурити у бюро замовлень 11 (одинадцять) квитків на поїзд у липні.

Не будемо давати рецептів, як роздобути жадані 11 квитків. Кожен у даному випадку звертається за допомогою до своєї кмітливості й чинить згідно зі своїми можливостями.

Повинні попередити, що метод, рекомендований у розділі «Карти», тут не проходить, бо в липні на залізничних касирш не могла б вплинути навіть дружна компанія у складі Грегорі Пека, Вячеслава Тихонова і Юрія Нікуліна.

У даному випадку ефективним може бути лише масований наліт на залізничні каси з декількох боків. Першу групу «джентльменів удачі» очолює пресловутий дядько Сєва (5 квитків). Друга група воює під керівництвом голови місцевкому, якого пощастило вмовити ціною улесливості, замішаної на сльозах (4 квитки). Ще два квитки беруть у день від'їзду, як-то кажуть, атакою з ходу.

Етап другий: квартира - під'їзд. Під час упакування відібраних для походу речей ви зіткнетесь із загадковим явищем: зібрані й щільно запаковані речі мають набагато більший об'єм, ніж сума об'ємів кожного з предметів окремо. Це заводить пакуючих у стан глибокої прострації і байдужого ставлення до життя. Ось чому дуже важливо, щоб Експедитор був зовсім звільнений від усіх маніпуляцій з упакуванням, бо невдовзі йому доведеться виявити шалену енергію і нелюдську кмітливість - якості, що, як відомо, ніяк не межують з розчаруванням у житті. Ні, великих прикростей багажні тюки не завдають. Як і належить, лише три з них не пролазять у двері, а два, що були зв'язані особливо сумлінно, розсипаються вже при першій спробі підняти їх на плечі. Але все це дрібниці, бо попереду неминуче чекають на вас дві основні неприємності другого етапу.

Перша з них звалюється на вас біля ліфта. Після третього рейсу у щільно напханому ліфті * * До речi, чому газети так безвiдповiдально проголошують рекордсменами студентiв Iллiнойського унiверситету, якi спромоглися у кiлькостi 22 осiб втиснутись у телефонну будку? Треба було б коли-небудь запросити кореспондента подивитися на процес завантаження лiфта туристами. на майданчику шостого поверху наскакуєте на пенсіонера Вилицюватого, який, розбуркуючи себе войовничими криками, піднімає на вас руку з накачаним «козлом» біцепсом. Ви ще не встигаєте вибачитись за затримку ліфта, як на допомогу Вилицюватому з дев'ятого поверху скочується матуся, штовхаючи поперед себе колісницю-колиску з голосистим немовлям.

Ще 62 клунки, що лишилися, стягаєте без допомоги ліфта. І в той самий момент, коли всі тюки вишикувались біля під'їзду, ваш сусіда з 74-ї квартири під'їздить на критому фургоні з повним комплектом югославських меблів. Відсунути ваші речі неможливо. І тому вам доводиться перетягувати сусідські меблі (вантажники, уздрівши барикади, розвернулися і поїхали разом із задатком) на руках, заклякнувши від думки, що в такий спосіб перетягування і при вашій вантажницькій кваліфікації поставити подряпину - дуже просто. Але все минає благополучно.