Нагіб Махфуз - Пансіонат «Мірамар»

Всі троє розреготалися, а Хусні — найголосніше.

— А ось, — Маріанна кивнула в бік Мансура Бахі, — брат мого старого товариша, який вважається одним з найкращих поліційних офіцерів у всій Александрії.

Мені здалося, що Талаба Марзук занервував ще більше. Улучивши хвилину, коли всі схилилися над тарілками, він тихо сказав мені:

— Ми потрапили на шпигунську малину!

— Годі! Облиш це, часи репресій давно минули, — прошепотів я у відповідь.

Тим часом розмова перейшла на політичні теми.

— На селі відбулися величезні зміни, виникли нові виробничі відносини, — безапеляційно заявив Сархан. — Нові часи настають і в місті, серед робітників. Я ж бо ввесь час із ними, знаю. І ви теж при нагоді зможете впевнитися.

Мансур Бахі, який досі мовчав, раптом розреготався.

— А ти що, серйозно цікавишся політикою? — спитав він.

— Я зараз член адміністративної ради, мене обрали службовці,— відповів Сархан.

— А раніше політикою займався?

— Ні.

— Я повністю підтримую ідеї, проголошені революцією, — приєднався до розмови Хусні Алам, — і тому виступаю проти свого класу, який революція взялася почистити.

— Тебе, здається, вона не зачепила? — кинув Мансур Бахі.

— Це не має значення. Бо навіть найбідніші представники нашого класу не вітали революцію.

— А я вважаю, що революція занадто м’яко повелася зі своїми ворогами, треба було б навпаки!

Талаба Марзук подумав, що коли він і далі гратиметься в мовчанку, то це вилізе йому боком. Тому, діждавшись слушної миті, теж увійшов до розмови.

— Я втратив ледь не все добро, і я був би нещирим, якби сказав, що це нічого не значить для мене. Але я був би не меншим егоїстом, коли б став казати, ніби того, що вже зроблено, не слід було робити.

Коли над ранок я доплентав до своєї кімнати, слідом за мною ввійшов Талаба Марзук: спитати мою думку з приводу отого його висловлювання за столом.

— Ти добре сказав, — відповів я йому, виймаючи штучну щелепу.

— Як думаєш, вони мені повірили?

— Звичайно…

— Напевне, доведеться шукати інший пансіонат, поки не пізно.

— Дурниці.

— Щоразу, коли я чую похвали революції, яка вбила мене, в мене починається загострення ревматизму!

— Ти повинен навчитися його вкоськувати!

— Як це робиш ти?!

— Ми з тобою зовсім різні люди, ти це добре знаєш, — відповів я зі сміхом.

— Бажаю тобі страхітливих сновидінь, — відповів Талаба-бек і пішов геть.

Маріанна не торкнулася до алкоголю, їла лише смаженю, запиваючи її теплим молоком.

— Погано, що концерт Умм Кальсум починається так пізно, — сказала вона.

Проте молодь на це не дуже зважала — їла, пила і весело проводила час.

— Я дуже багато про вас чув, — несподівано звернувся до мене Мансур Бахі.

Я зрадів, неначе на мить повернувся в дні своєї юності.

— Готуючи радіопередачі, я часто переглядав старі підшивки, — пояснив він. — У вас цікава біографія. Виявляється, ви брали активну участь у політичному житті країни, були членом спочатку партії Аль-Умма, потім партії Батан, а в революцію…

Я просто вчепився у слушну нагоду пройтися дорогами історії. Ми розмовляли про визначні події, розібралися з позиціями різних партій, згадали партію Вафд, непослідовність її політики в принципових питаннях, заодно з’ясували, чому я вирішив перекинутися до партії Устікляль, а пізніше підтримав революцію…

— Але чому в статтях ви так мало уваги приділяли головним соціальним проблемам?

Я розсміявся.

— Почав свою кар’єру з Аль-Азхара, тому немає нічого дивного в тому, що я все робив, як маазун [3] Маазун — особа, яку шаріатський суд наділяє прерогативами укладати шлюби. , котрому відвели роль примирника Сходу із Заходом!

— А чи не здається вам дивним те, що ви виступали і проти братів-мусульман, і проти комуністів — їх-бо партії протилежні?

— Був час вагань. А потім почалась революція.

— Й тоді ви перестали вагатися?

Я кивнув головою. Однак знав, що мої сумніви, які не могла спростувати ні партія, ні революція, залишилися зі мною, і тому мовчки проказав собі молитву, яку не знає жодна душа на світі.

Ці блискучі, дотепні молодики додали клопоту Маріанні. Та й для Зухри прибавилось роботи, хоча вона не скаржилася. А Талаба Марзук заявив:

— Мені жоден з них не подобається.

— І Хусні Алам? — спитала Маріанна.

— Найнебезпечніший серед них Сархан аль-Бухейрі, — вів своє Талаба-бек. — Він використовує революцію в особистих цілях. Каже нам, що він з родини аль-Бухейрі, про яку ніхто не знає. Кожен, хто народився в провінції аль-Бухейрі, вважається Бухейрі, навіть Зухра може називатися Зухрою аль-Бухейрі.