Світлана Талан - Зорі, що купаються у річці

Здесь есть возможность читать онлайн «Світлана Талан - Зорі, що купаються у річці» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2014, Издательство: Кассіопея, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Зорі, що купаються у річці: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Зорі, що купаються у річці»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Перший Майдан. Помаранчева революція, яка принесла не лише надію, а й кохання юній Софійці. Не справдилися сподівання революціонерів, але залишилося живим кохання молодих сердець. Проте Софійка навіть не могла уявити, що їх коханню судилося пройти випробування війною в Грузії, вседозволеністю нахабного мажора, бездушністю можновладців. Але любов жива, вона не вмирає і може творити чудеса навіть тоді, коли це неможливо, або тобі вже далеко за…

Зорі, що купаються у річці — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Зорі, що купаються у річці», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Куди б ти подівся, якщо довелося б!

— Не зміг би. Задихнувся б від смороду!

— То якого дідька приперся сюди? — дівчина зверхньо, навіть зневажливо подивилася на Стаса. Це йому аж ніяк не сподобалося.

— А вас у селі не вчать бути чемними? Чи ви змалку звикли до грубощів? До матірщини?

— Ми до всього звикли, — невдоволено відповіла дівчина й додала: — Бувай, міський хлопчику! Будь обережним, бо корови купи свої по дорозі понакладали! Гляди, не вступи, бо ще, не приведи Господи, захворієш невідомою медицині недугою, — з легкою іронією мовила незнайомка.

— То віджени їх кудись геть звідси! — крикнув Стас. — Не бачиш, що тут люди культурно відпочивають?!

— Знайди собі інше місце для відпочинку, синочку багатія, — сказала Софійка, під’їхавши зовсім близько. Вона так майже поруч і Стас відчув її запах. Це був аромат не дорогих імпортних парфумів. Дівчина пахла свіжістю річки, ромашкою, м’ятою, квітами, ніби ввібрала у себе найприємніші запахи природи.

— Де мені відпочивати я знаю сам, — твердо, не терплячи заперечень, сказав Стас. — А де пасти тобі оцих смердючих корів я тобі покажу.

— Ти диви який! — Софійка миттєво спалахнула. Від її непідробної краси, зарожевілих рум’янцем щік у Стаса у грудях шалено закалатало серце. — Де воняє, там і пахне! Можливо, з молока цих корів матуся своєму коханому синочкові кожного ранку масельце на білий хлібець намазує!

— Мені не подобаються смердючі корови, — невдоволено процідив крізь зуби хлопець. — Зрозуміло тобі? То ж віджени їх від мене подалі.

— Якщо не подобається, — тихо, але впевнено відповіла дівчина, — то збирай свої манатки та чеши до свого «пахучого» міста. Там заводи краще пахнуть.

Дівчина гордо скинула голову й повернула коня вбік. Її волосся знову хвилями заколихалося, грайливим водоспадом розсипалося по спині.

— А це ми ще побачимо, хто куди почеше, — просичав Стає та зі злістю кинув дівчині наздогін: — Вонюча селючка!

Дівчина здригнулася, ніби її боляче вдарили хлистом по плечах, зупинила коня, повернула голову. Її великі очі потемніли від гніву, стріляли іскрами. Вона щось хотіла сказати, але стримала себе, зневажливо посміхнулася, вдарила босими п’ятками коня в боки та зникла в тумані так швидко, як і з’явилася.

Такої зневаги до себе Стас ніколи не бачив! Тим більше, від кого? Від якоїсь селянки! Хто вона така? Виросла серед купи гною, то й не має права з ним так поводитися! Нічого, він ще покаже їй, хто в домі хазяїн! Нехай начувається, руда відьма! Стас у гніві не помітив, що його друзі вже прокинулися та здалеку споглядали за ними. Чи чули вони його розмову? «Навряд чи», — заспокоїв він сам себе.

— Що, Стасе, — звернувся до нього Денис, посмоктуючи пиво з пляшки. — Уподобав дівку?

— Не твоє діло, — невдоволено буркнув Стас.

Весь день він ходив сам не свій. В середині щось закипало від гніву, потім перед очима виникав образ прекрасної вершниці на коні, що виринув з хмар сивого туману та змушував то завмирати серце, то шалено вибивати в грудях тамтами.

— Даю вам часу до ранку, — сказав він хлопцям ввечері. — Я хочу знати про цю пастушку все.

— Ого-о-о! — протягнув хтось з хлопців. — Чи ти, бува, не втюрився у сільську красуню?

— Заткнись! — скрикнув Стас й пожбурив в нього порожньою пляшкою з-під пива. — Тобі сказано, що робити, то роби мовчки! Літай бджілкою і все! Ясно?! Козел…

— Ну, і як же ми за ніч про все дізнаємося? — запитав Денис. — Серед нас розвідники, КеГеБісти, інтернаціоналісти є? Можливо, серед нас є пластуни?

— Наразі, у мене є гроші, за які ви так полюбляєте гульнути! Знайдіть місцевих, дайте їм драпу, горілки, грошей, пива — все, що вони полюбляють. Ті розкажуть все, що хочеш, що знають і навіть те, що не знали до сьогодні. Зовсім нічого не тямите, телепні! Бовдури! Прокурили мізки — далі нікуди, — розгнівано кинув їм Стас.

Розділ 8

«Незабаром, незабаром, зовсім скоро приїде Сашко», — весь час крутилося на думці в голові Софійки. Від однієї думки про зустріч з коханим за кілька днів її серце шалено калатало в грудях та вона боялася, що в наступній гарячій хвилі щастя вона просто захлинеться. Всі тривоги розвіялися, як вранішній туман при перших променях сонця. Сашко не забув її, не зрадив, він, як і раніше, телефонував та казав, що дуже кохає та чекає на зустріч. Залишилося два дні. Або два дні та дві ночі. Або сорок вісім годин. Або… Ні, не треба рахувати години, тим паче, хвилини до зустрічі, бо вийде велике, як сам Всесвіт, число. Нехай буде дві доби. Одна… Дві… І все! Вона знову відчує на своїх устах його палкий гарячий поцілунок, потоне в обіймах… А зараз… Зараз треба лягати спати. Дідусь, напевне, вже спить, бо за своє життя звик рано лягати, а ще раніше вставати. Якщо піти зараз спати, то можна буде помріяти про таємну зустріч вночі біля річки, про зорі, що купаються в річці. При згадці про річку Соня тяжко зітхнула. Круті хлопці, що приїхали на дорогих іномарках вже добу галасують на березі, як навіжені. Й принесло ж їх саме зараз, та ще й на їх з Сашком улюблене місце!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Зорі, що купаються у річці»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Зорі, що купаються у річці» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Світлана Талан - Повернутися дощем
Світлана Талан
Світлана Талан - Оголений нерв
Світлана Талан
Світлана Поваляєва - Ексгумація міста
Світлана Поваляєва
Світлана Талан - Спокута
Світлана Талан
Світлана Талан - Просто гра
Світлана Талан
Світлана Талан - Купеля
Світлана Талан
Світлана Талан - Сафарі на щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Я захищу тебе…
Світлана Талан
Світлана Талан - Помилка
Світлана Талан
Світлана Талан - Зловити промінь щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Букет улюблених квітів
Світлана Талан
Отзывы о книге «Зорі, що купаються у річці»

Обсуждение, отзывы о книге «Зорі, що купаються у річці» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x