Чак Поланік - Чарівна ти

— Коли її серцебиття сягнуло 163 ударів на хвилину, — спокійно доповідав Макс, — я імплантував їй клоновану зиготу разом з останнім поколінням нанороботів, щоб забезпечити її виживання.

Рюмсаючи, мати Пенні продовжувала наполягати:

— Я ніколи не важила більше 54,5 кілограмів, навіть після того, як завагітніла!

Дев’ять місяців потому народилася Пенні. Удаване чудо.

Судячи зі страждання на обличчі батька, Пенні розуміла, що той і гадки ні про що не мав. Жоден із її батьків навіть не підозрював, що вони стали частиною Максового плану копіювати власну давно померлу дружину. Вони наївно допомогли експерименту диявола. Він міг би імплантувати ембріон в будь-яку жінку, з якою в нього були романтичні пригоди. Він міг би підсадити ембріони їм усім.

Пенні більше бентежило те, що вона — це не вона. Погано вже те, що їй транслювали імпульси, які збуджували її центри задоволення. А тепер з’ясувалося, ще сама її ДНК була «уживаною», бо так заповів безумний геній, який волів возз’єднатися зі своєю коханою. Вона, Пенні Гарриґан, генетично була воскреслою Фебою Максвелл.

У цій збентеженій тиші пролунав єдиний голос. Запальна, як зазвичай, Монік вигукнула:

— Дівчино з Омахи! Отакої!

Трохи далі, в глибині церкви, Есперанса, ще одна запальна латиноамериканка, закричала:

— Ай, карамба! Чорт забирай!

— Протягом усього твого життя мої агенти стежили за тобою, — шепотів Макс, а кров цебеніла зі рваної рани між ногами. У церкві повисла така тиша, що всі присутні чули його зізнання. Пенні достатньо було глянути на поблякле фото в некролозі, щоб дізнатися, що всі його слова — правда.

Тепер вона зрозуміла, що її янголи-охоронці були не пильними агентами Національної безпеки. З самого дитинства ті охоронці в костюмах та сонцезахисних окулярах оберігали її за розпорядженням Макса. Вони робили так, щоб ніяке лихо її не спіткало, аж доки вона подорослішає і замінить собою його давно померлу дружину.

— Ти є доказом того, що моя технологія клонування працює, — продовжував Макс. — Я все життя спромагався дістатися кожної матки в цивілізованому світі.

Навіть для Пенні то був доволі зворушливий жест. Максвелл таки любив її. Він досить сильно її кохав, якщо воскресив з померлих.

Максвелл віщував далі:

— Ти зі своїми довершеними геніталіями, моя люба дівчино, станеш моїм дарунком всім чоловікам!

Скалічене тіло Баби лежало настільки близько, що його омивала кров Макса. Коли потік Максових живих соків почав вщухати, очі його заплющилися. Легені зробили останній подих.

— Фебо… я так за тобою скучив за всі ці роки… — І Макс помер.

Усамітнившись у печері в Гімалаях — певна річ, оголена — Пенні додавала приправ до бульйону з нашаткованих ящірок. Вона помішала кипляче вариво та піднесла паруючу ложку до рота. Смак сповнив її сумною ностальгією за померлою Бабою. І години не минуло відтоді, як чаклунка та Максвелл змертвіли на підлозі собору Святого Патрика, а Пенні вже сіла на приватний чартерний літак та полетіла до Непалу. Вона здерлася на круті скелі Евересту, вбрана у лахміття, що залишилося від весільної сукні. Вона нікого не попередила, куди прямує.

Батьки Пенні в безпеці. Монік позбавилася залежності від пристрою на батарейках. Монік, судячи з текстових повідомлень, які вона отримувала щогодини, була заручена й збиралася одружитися з Тедом. Вона продовжуватиме мешкати в таунхаусі у Верхньому Іст-Сайді. Привабливий чоловік обожнюватиме свою дружину.

Пенні міркувала, що свого часу до неї потягнеться струмочок учнів, яких вабитиме давня легенда про таємничу чаклунку сексу, яка безперервно наслідує еротичну спадщину століть. Постійним струмочком фізично довершені люди, що жадають еротичної освіти, самі діставатимуться сюди, щоб стати її учнями. Пенні успадкувала зібрання тантричних знань і вмінь усіх часів, чи не так? Вона, Пенелопа Енн Гарриґан, підійме факел, який їй передали такі, як Сивоборода Баба та Белла Абзуг, лідерка жіночого руху в Америці. Вона звільнить жінок від того, щоб вони зверталися до чоловіків за задоволенням. Саме така спадщина — ані вбрання, ані коштовності, ані кар’єра адвоката — була її долею, яку вона так довго шукала. Її влада базувалася на плотських утіхах. Її царство поза міжособистісною політикою.

Пенні дізналася, що важливе в житті. Важлива родина. Найважливіше — любов.

Неквапно помішала відвар. Приготований згідно з улюбленим рецептом Баби. На поверхні плавали кружальця пряного гуано. Пенні присіла біля казанка з варивом та насолоджувалася м’яким теплом багаття. Стала у позу сумоїста й мляво пестила себе коротким сучкуватим предметом, що нагадував вологу гілку. То був найдовший Бабин палець, за допомогою якого стара дізналася всі таємниці Пенні. На кшталт того, як стара чаклунка відрізала палець у власної мертвої матері, Пенні відокремила це нагадування про смерть від холонучого трупа своєї наставниці. Проте цей сувенір, навіть змащений підшкірним салом місцевих кроликів, виявився надто коротким, щоб утамувати меланхолію, що все зростала.