Чак Поланік: Чарівна ти

Пенні зосередилася на любові, що вона відчувала до великої Баби, — і краї її піхви спалахнули назовні, й вирвався величезний шум. Гримнула звукова гармата. Вибух задмухнув свічки у святилищі.

Зненацька розірвалося велетенське кругле вікно. Не назовні. Вікно вибухнуло всередину, на весільну церемонію хлинула злива гострих мов лезо осколків червоного, блакитного та зеленого скла — його розбив якийсь предмет, що немов ракета прилетів з боку стадіону «Янкі».

Мов блискавка, наче вогняна куля, розплавлена палаюча маса з латексу та батарейок пролетіла через всю величезну залу. Ця смертельна ракета, ніби випущена з дробовика, вразила Макса прямісінько у внутрішній шов штанів його дизайнерського костюма. Ця пекуча гаряча міна з палаючих продуктів інтимного догляду розірвалася у череслах нареченого — він зігнувся навпіл та завалився на спину.

Чаклунка-довгожителька була мертва.

Максвелла смертельно поранено зброєю з його арсеналу космічних винаходів задля задоволення — жертвенним фалосом, який вилетів з вогнища, що запалили «Хранителі обіцянок»! Кров невпинно струмувала із розірваної промежини його штанів. Пенні не потрібно було навіть придивлятися, щоб помітити: його геніталії знищені. На кшталт героя однієї з книжок Ернеста Гемінґвея, яку вона мала прочитати в старших класах, його приватні принади розірвало на шматки вибухом. Сивоборода Баба померла, а тепер помирав Макс.

Нанороботи у неї всередині припинили катування. Повільно Пенні та інші жінки в церкві почали підводитися, приголомшено кліпаючи. Вони труснули волоссям, яке безладно нависло на обличчя, відкрили сумочки та почали тривалий і важкий процес відновлення макіяжу. І свого життя.

Холодні пальці помираючого зімкнулися у Пенні на щиколотці. То чіплявся Макс, дивився на неї благаючими очима. Його й без того бліде обличчя стало білим як стіна, губи безгучно рухалися, формуючи слова.

— Послухай, — благав він. — Подивись. — Вільною рукою він з внутрішньої кишені дістав відірваний клаптик газети. — Тобі, — промовив він і простягнув дівчині.

Пенні стала навколішки та взяла клаптик. То була стаття з газети, яка вийшла рівно 30 років тому, день у день. Стаття була з «Нешнл Інкваірер». Чільне місце займала чорно-біла фотографія. Вона з роками стала шерехатою та поблякла, але складалося враження, що Пенні дивиться у дзеркало. То було її обличчя, та сама вуаль та сукня, що і зараз на ній. То було повідомлення про весілля. Конеліус Лінус Максвелл одружувався з Фебою Брендшо. До першої статті степлером була прикріплена ще одна — некролог, датований рівно 136 днів потому. Молода місіс Корні Максвелл померла внаслідок алергічної реакції на молюсків.

Серце Пенні заполонив страх. У неї теж була алергія на молюсків. Їхня перша вечеря у «Ші Ромейн», коли вона ледь не замовила суші з гребінцем. Саме Макс зупинив її. Якимось чином Максу також було відомо про її алергію.

— Моя дружина, — промовив він. Пенні побачила, що звідти, де колись теліпався його член та яєчка, тепер із рваної рани фонтанувала кров. Та сама рука умираючого, яка віддала статті, тепер простягнула їй всюдисущий блокнот. Він розгорнув його на певній сторінці й промовив:

— Об’єкт дослідження № 1148, Мірил Гарриґан, 24 березня 19… Місце проведення: Шипп, Небраска…

Мама Пенні тихенько схлипувала, коли Максвелл читав уголос подробиці їхньої зустрічі. Двадцять п’ять років тому вона, жителька маленького містечка, щойно вийшла заміж та прийшла на чаювання у велику залу асоціації фермерів. Нетиповою галантною мовою Макс записав:

— Об’єкт експерименту здавалася нещасною, коли вона повідала мені таємницю, що не в змозі виносити дитину. Оскільки я був новою людиною у місті, їй, напевно, здалося, що зі мною цілком безпечно відвести душу. — Покоління тому ця молода жінка з Небраски виплеснула свої таємниці Максу, так само вчинила Пенні на їхньому першому побаченні в «Ші Ромейн». — Зріст жінки — 168 см, вага — приблизно 54 кілограми…

Ридаюча мати Пенні підняла голову від купи паперових серветок, у які зарилася обличчям, і втрутилася в його монолог:

— Я важила лише 51 кілограм!

Помираючий Макс продовжував:

— У душі я знав, що можу зробити для цієї бідолашної жінки більше, ніж просто довести до оргазму, від якого вивертає нутро. У моїй владі було подарувати їй таку бажану дитину.

Він описав, як звабив цей свій наступний об’єкт експерименту за шматком пирога з гарбузом. Чоловіка тоді поряд не було: він відвідував недільні заходи «Хранителів обіцянок». Знадобилося зовсім трохи шарму, щоб звабити цю самотню молоду домогосподарку. Того ж вечора Макс реалізував свій план на задньому сидінні орендованого ним «Форд Експлорер».